СЛОВНИК

Адаптація — пристосування індивіда до групових норм.
Акмеологія — наука, що вивчає процес дорослішання, виявлення того, що становить собою людина, яка досягла розквіту у своєму фізичному та психічному розвиткові.

Активність — діяльна участь у чому-небудь.
Акцентуація (особистості або характеру) — особливість прояву тих чи інших рис, що зумовлює специфіку вразливості і збільшує в порівнянні з конституційною нормою імовірність тих чи інших захворювань.
Аліменти — грошове утримання в установленому законом розмірі, яке у визначених законом випадках одні особи зобов’язані надавати іншим у зв’язку з існуючими між ними шлюбними та родинними відносинами.
Аналогія — подібність предметів, що дає змогу в процесі їх аналізу перенести властивості (ознаки) одного предмета на інші.
Андрогогiя — педагогіка дорослих, або «теорія освіти дорослих», що охоплює теоретичні та практичні проблеми освіти, навчання та виховання дорослих.
Аномія — ситуація, яка складається для індивідів i суспільства, коли соціальні норми стають взаємно суперечливими, утрачають ясність або навіть узагалі зникають; особливий морально-психологічний стан індивідуальної та суспільної свiдомостi, що характеризується розпадом системи моральних цінностей i вакуумом ідеалів.
Арт-терапія — засіб невербального спілкування, вільного самовираження і самопізнання; лікування людської душі засобами мистецтва.
Асоціальність — сукупність рис, що свідчать про відсутність соціальної спрямованості у чиїй-небудь діяльності, про байдуже ставлення до громадського життя.
Асоціальна поведінка — антигромадська поведінка.
Асубкультурність — слабкий інтерес у підлітків, а іноді й цілковита його відсутність до захоплень, цінностей, культурних пріоритетів представників їхньої субкультури, їхнього світу.
Аффіляція — потреба в приналежності визнанні (визнання учня колективом), прийнятті особистості середовищем у всьому репертуарі її соціальних ролей.
Б
Багатодітна сім’я — сім’я, що складається з батьків і трьох та більше дітей.
Базова особистість — природний каркас, що об’єднує основні прагнення і життєві орієнтації людини.
Базові прагнення — ядро базової особистості, усього внутрішнього світу людини; являють собою чотири пари полярних прагнень:
1) до життя, продовження життя — до саморуйнування, до смерті;
2) до сили особистості, тобто до високої самооцінки і впевненості в собі — до слабкості особистості, тобто до зниження самооцінки, невпевненості;
3) до волі, опори переважно на себе, самостійності — до залежності, переважної опори на інших;
4) до розвитку, самореалізації — до уникнення змін у бажаннях, стосунках, цінностях.
Батьки — батько та мати, записані органами реєстрації актів цивільного стану в книзі народжень і свідоцтві про народження дитини.
Батьки-вихователі — подружжя або окрема особа, що не перебуває у шлюбі, які взяли дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, для виховання та спільного проживання.
Батьківська любов — джерело і гарантія емоційного благополуччя дитини, її психологічного та інтелектуального розвитку.
Батьківські права та обов’язки — особисті й майнові права й обов’язки, які надає закон батькам для забезпечення належного виховання і матеріального утримання дітей, а також захисту їх прав та обов’язків.
Бездоглядні діти — діти, не забезпечені сприятливими умовами для фізичного та інтелектуального розвитку.
Безпритульні діти — діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім’ї або дитячі заклади, де вони виховувалися, і не мають певного місця проживання.
Біологічна сирота — дитина, яка втратила батьків унаслідок трагічних обставин.
Благополуччя — життя в достатку та спокої:
• матеріальне благополуччя — задоволеність матеріальною стороною свого існування, стабільний матеріальний добробут;
• психологічне благополуччя — злагодженість психічних процесів і функцій, відчуття цілісності, внутрішньої рівноваги;
• соціальне благополуччя — задоволеність особистості своїм соціальним статусом і актуальним станом суспільства. Це і задоволеність особистісними зв’язками, статусом у мікросоціальному оточенні, а також відчуття спільності;
• тілесне благополуччя — хороше фізичне самопочуття, тілесний комфорт, фізичний тонус;
• фізичне благополуччя — хороше фізичне самопочуття, тілесний комфорт, фізичний тонус.
Близькі родичі — фізичні особи, природний зв’язок між якими ґрунтується на походженні один від одного або від спільних предків і має правове значення у випадках, передбачених законодавством.
Бродяжництво — спосіб паразитичного існування, який полягає в переміщенні протягом тривалого часу з одного населеного пункту в інший або в межах одного міста особи, яка не має постійного місця проживання або залишила його.
В
Валеологія — наука, що ґрунтується на теорії культури здоров’я біоенергетичної системи людини і впливі на живі організми довкілля; порушує проблеми гармонії родинно-шлюбних взаємин і здоров’я сім’ї.
Відповідальність неповнолітніх — передбачена законодавством правова відповідальність осіб, які не досягли вісімнадцяти років.
Взаєморозуміння — спосіб відносин між людьми, соціальними групами, колективами, організаціями та країнами, коли осмислюється й ураховується точка зору чи позиція сторін, які спілкуються. Об’єктивно основою взаєморозуміння є спільність інтересів, близьких чи віддалених цілей, поглядів, а також взаємна поступливість певними інтересами.
Вуличне угруповання — коло спілкування, у якому дитина намагається компенсувати відсутність повноцінних дитячо-батьківських стосунків.
Г
Гармонійний спосіб життя — усвідомлено і самостійно створювана людиною система адаптивно необхідних інтересів і видів діяльності, що дають змогу підтримувати фізичне, психічне, соціальне і духовне здоров’я й успішно реалізувати своє життєве призначення.
Гармонійний стан — наявність деякого оптимального рівня суперечності, який стимулював би саморозвиток і смак життя.
Гармонійність особистості — ступінь оптимальності стосунків, сили базових прагнень, тенденцій, можливостей їхньої реалізації в поведінці (згода із самих собою), згода з людьми, з природою, типом емоційного складу та ін.
Гармонія — динамічний стан людини, що потребує щоденних зусиль для ефективної підтримки.
Гіподинамія — порушення функцій організму внаслідок зменшення сили рухів.
Гіпоопіка — байдуже ставлення за відсутності контролю.
Громадянське виховання — виховання гармонійно розвинутої особистості й прищеплення їй громадянської культури.
Ґ
Ґендер — складний соціокультурний конструктор, який відображає відмінності в ролях, поведінці, ментальних і емоційних характеристиках між чоловічим і жіночим.
Д
Девіантна поведінка — система дій і вчинків людей, соціальних груп, що суперечить соціальним нормам або вказаним у суспільстві шаблонам і стандартам поведінки.
Дезадаптація — порушення узгодженості, адаптованості, установлених зв’язків тощо.
Дезінтеграція — роз’єднання окремих психічних процесів.
Державна молодіжна політика — системна діяльність держави щодо конкретної особистості, молоді, молодіжного руху, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах.
Десоціалізація — явище, протилежне соціалізації (руйнація соціальних зв’язків).
Деструктивна сім’я — родина, яка з об’єктивних та суб’єктивних причин утратила свій виховний потенціал, унаслідок чого в ній складаються несприятливі умови для виховання дитини.
Диференціація — поділ, розчленування чого-небудь на окремі різнорідні частини.
Діагностування — прояснення, розпізнання; отримання інформації про стан та розвиток контрольованого об’єкта, його відхилення від норми.
Діти вулиці:
• безпритульні діти — діти, які не мають постійного місця проживання у зв’язку з утратою батьків, соціальними формами поведінки дорослих у сім’ї, та діти, яких вигнали з дому батьки;
• бездоглядні діти — діти, які мають певне місце проживання, але вимушені перебували на вулиці внаслідок матеріальної неспроможності опікунів (родичів, бабусь, дідусів), психічних розладів батьків, байдужого ставлення останніх до виховання дітей;
• діти-втікачі із виховних установ — діти, які зазнали психологічного, фізичного та сексуального насильства в закладах інтернатного типу та притулках;
• діти-втікачі із зовні благополучних сімей — діти з високим рівнем конфліктності, патохарактерологічними особливостями, відхиленням у психічному та особистісному розвитку;
• діти, які за своїми психологічними ознаками схильні до постійного перебування на вулиці — позбавлені систематичного батьківського піклування, аутсайдери шкільних колективів; діти з яскраво вираженими ознаками важковиховуваності, схильні до марнування часу.
Діти, позбавлені батьківського піклування — діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням батьківських прав, відібранням від батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісти зниклими або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження; тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки; а також викинуті діти, діти, батьки яких невідомі; діти, від яких відмовились батьки, та безпритульні діти.
Діти соціально незахищених категорій:
• сирота — дитина в якої померли батьки, мати померла, дані про батька у свідоцтві про народження дитини були записані за вказівкою матері;
• діти, позбавлені батьківського піклування — дитина, яка залишилася без батьківського піклування, тому що батьки були позбавлені батьківських прав; дитину відібрали в батьків за рішенням суду; батьки визнані судом безвісти відсутніми; батьки визнані судом померлими; батьки визнані недієздатними; батьки перебувають у місцях позбавлення волі; батьки перебувають під вартою на час слідства; батьки — у розшуку; тривала хвороба батьків перешкоджає виконанню батьківських обов’язків; батьки невідомі;
• дитина-напівсирота — дитина, в якої помер один із батьків;
• дитина матері-одиначки — дитина, яку виховує тільки мати, тому що: дані про батька у свідоцтві про народження дитини були написані за вказівкою матері; батько дитини помер (або батько дитини визнаний судом безвісти відсутнім, померлим, недієздатним, у розшуку), до того ж призначити дитині пенсію через утрату годувальника неможливо, бо він не мав достатнього трудового стажу. Самотні матері стоять на обліку в УТСЗН та отримують там на дитину допомогу матері-одиначки;
• дитина з багатодітної родини — дитина мешкає в родині, де виховуються троє та більше дітей (зокрема, таких, які під опікою або піклуванням);
• дитина, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС — дитина, в якої батьки або один із батьків мають статус постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджено посвідченням;
• дитина з вадами — статус дитини з вадами надає медична установа (є посвідчення);
• дитина з малозабезпеченої сім’ї — дитина, сім’я, якої стоїть на обліку в УТСЗН та отримує допомогу.
Дитина — особа віком до 18 років (повнолітня), якщо згідно із законом, застосованим до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Дитина-біженець — дитина-іноземець, якій у порядку та на підставах, визначених Законом України «Про біженців», надано статус біженця.
Дитина-інвалід — особа, яка внаслідок хронічних захворювань, уроджених чи набутих порушень у розвитку має обмеження у життєдіяльності, перебуває в особливо складних, надзвичайних умовах і має особливі потреби в розвитку психофізичних можливостей, природному сімейному оточенні, доступі до об’єктів соціального оточення і засобів комунікації, соціалізації та самореалізації.
Дитина-сирота — дитина, у якої померли або загинули батьки.
Дитинство — період розвитку людини до досягнення повноліття.
Дромоманія — схильність до бродяжництва, яку розглядають не як розлад психіки, а як соціальне явище.
Духовне благополуччя — відчуття причетності до духовної культури суспільства, усвідомлення можливості долучатися до багатств духовної культури.
Е
Еміграція — масове переселення з батьківщини до іншої країни, тривале перебування за межами країни внаслідок переселення.
Емоції — хвилювання.
Емоційний інтелект — здатність розуміти, аналізувати й контролювати власні почуття та емоції та вміння відчувати, розуміти настрої оточення.
Емоційний компонент психологічного благополуччя — переживання, що об’єднує почуття, зумовлені успішністю суб’єкта в тих чи інших сферах активності.
Емпатія — здатність педагога, художника ідентифікувати себе з учнем (з іншою особою), стати на його позицію, розділити його інтереси, радощі, розчарування, побачити його очима виниклі проблеми; здатність до співчуття, співпереживання, емоційного залучення до переживань інших з формуванням адекватного емоційного резонансу.
Емпатійний процес — інтелектуально-емоційна взаємодія людини, яка потребує психологічної або іншої підтримки з особою, здатною надати таку підтримку.
Ж
Життєва проблема — стан протиріччя між актуальним та необхідним станом життєдіяльності.
Життєве призначення — споконвічно задана природна орієнтація людини, її загальна життєва спрямованість, стиль діяльності, тип ставлення до себе, людей і світу загалом.
Життєздатна особистість — особистість, яка активно інтегрує в сучасне суспільство, орієнтується та бере активну участь в економічних, соціальних, політичних, культурних процесах, зберігаючи при цьому свою світоглядну позицію, гуманістичні ідеали та цінності.
Життя людини — постійна постановка та розв’язання життєвих проблем.
З
Здібність — продукт соціалізації задатків учня.
Здоровий спосіб життя — процес формування в дітей усвідомлення шкоди наркотичного, токсичного, алкогольно-нікотинового отруєння організму і психіки, розвитку морально-етичної відрази до пияцтва, паління, вживання наркотиків.
Знання превентивні — систематизована та обґрунтована сукупність наукової інформації, перевіреної практикою, про закономірності запобігання негативним явищам, учинкам, діям.
Зрілість — інтегральна якість і показник розвитку зростаючої людини у світовому середовищі.
І
Імміграція — в’їзд іноземців у країну на тривале або постійне проживання.
Інвалід — особа, яка має порушення здоров’я зі стійкими розладами функцій організму, зумовленими захворюванням, наслідками травми чи дефектами, що призводять до обмеженої життєдіяльності та викликають необхідність її соціального захисту.
Інвалідність — обмеження в можливостях, обумовлене фізичними, психічними, сенсорними, соціальними, культурними, законодавчими та іншими бар’єрами, які не дозволяють людині бути інтегрованою в суспільство і брати участь у житті сім’ї та держави на тих же умовах, як і інші члени суспільства.
Інтегрований — заснований на об’єднанні, інтеграції.
Інтеграція — процес упорядкування, узгодження та об’єднання структур і функцій у цілому суспільстві.
Інтеракція — повсякденна взаємодія людей.
Інцидент — раптова, незапланована подія, що привернула до себе особливу увагу, ставши предметом обговорення людей як її свідків.
К
Клептоманія — хворобливий, нестриманий потяг до крадіжок, що розвивається на ґрунті деяких психічних хвороб.
Когнітивний компонент психологічного благополуччя — цілісна, відносно несуперечлива картина світосприйняття в суб’єкта, розуміння поточної життєвої ситуації.
Конфіденційність — доступність інформації лише адресату.
Конфлікт — зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів.
Концепція освіти «рівний — рівному» — завдання просвітницької роботи, спрямовані на позитивні зміни, які відбуваються у знаннях, уміннях, навичках, учинках, у поведінці щодо здорового способу життя дітей і молоді.
Концепція педагогічна:
1) система поглядів на педагогічне явище, процес;
2) тлумачення педагогічних явищ, подій;
3) провідна ідея педагогічної теорії, принцип організації різних видів діяльності;
4) передумова для створення теорії, що потребує наукового обґрунтування теорії та підтвердження практикою.
Л
Лінія життя — стійкий активний інтерес і відповідальний вид діяльності.
Людина — найвищий продукт земної природи.
Людина соціальна — людина, здатна розв’язувати соціальні проблеми, самореалізуватися, комунікативно здібна, соціально адаптована тощо.
М
Майстерність — почерк професіонала в будь-якій діяльності.
Макросоціум класу — зовнішня життєдіяльність учасників навчально-виховного процесу.
Малолітня особа — особа, яка не досягла чотирнадцяти років.
Матеріальна допомога — виплата, здійснена установою, яка опікується питаннями соціального захисту.
Материнство — установлене чинним законодавством України правове становище жінки, яка народила, утримує і виховує дитину.
Мета соціально-корекційно-розвивальної програми — допомогти дітям ефективно соціалізуватися, зорієнтуватися в складному, суперечливому світі, знайти вихід із кризової ситуації.
Метод превентивної освіти — засади, якими керується педагог у роботі з учнями в процесі передачі змісту превентивної освіти, що усвідомлюється і відтворюється в процесі соціалізації учня.
Метод превентивної роботи — способи загального і спеціального впливу на особистість. Загальні застосовуються для розвитку моральної вихованості. Спеціальні складаються з кількох підсистем: методи інформації, методи організації практичної діяльності (ведення здорового способу життя), стимулювання позитивної та запобігання негативній поведінці.
Методика — сукупність рекомендацій з проведення навчального процесу.
Механізм реалізації превентивної роботи — спосіб організації управління з притаманними формами, методами, засобами, що відповідає соціальному рівню організації суспільства.
Міграція — переміщення людей, пов’язані, як правило, зі зміною місця проживання.
Мікросоціум класу — внутрішня життєдіяльність учасників навчально-виховного процесу.
Модель соціально-педагогічної роботи — сукупність теоретичних положень та технологій практичної діяльності.
Мотивація — сполучення зовнішніх i внутрішніх рушійних сил, що спонукають людину здійснювати діяльність, спрямовану на досягнення певних цілей, з докладанням певних зусиль, з визначеним рівнем сумлінності й наполегливості; процес стимулювання до діяльності, яка спрямована на досягнення визначених цілей i завдань.
Моральний фактор — атмосфера в колективі, взаємопорозуміння й рішучість.
Н
Наркоманія — хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією внаслідок зловживання наркотичними засобами.
Недуга — втрата чи аномалія психічних або фізіологічних функцій, елементів анатомічної структури, що утруднює певну діяльність.
Неповна сім’я — сім’я, що складається з матері або батька і дитини (дітей).
Неповнолітні — особи, які не досягли віку, з якого закон визначає їх повністю дієздатними.
Неправомірна поведінка — поведінка, що суперечить чинним нормам права.
Новостворена родина — складається з двох батьків, але один з них не є рідним для дитини чи дітей, тобто є мачухою або вітчимом.
О
Обмежена можливість — утрата здатності (внаслідок дефекту) виконувати певну діяльність у межах того, що вважається нормою для людини.
Опіка — засіб захисту особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх, які не досягли
14 років і залишилися без батьківського піклування, а також повнолітніх осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства.
Особистісно-соціальне виховання — персоналізованість, соціальна зорієнтованість взаємин.
Охорона дитинства — система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, усебічне виховання і розвиток дитини та захист її прав.
П
Паспорт — основний документ установленого зразка, який засвідчує особу громадянина.
Педагогічна праксеологія — наука про використання і застосування нового в педагогіці.
Педагогічна психотерапія — лікування неврозів методом педагогічного впливу.
Педагогічна рефлексія — здатність педагога об’єктивно оцінити себе та свої вчинки, зрозуміти, як його сприймають у процесі педагогічного спілкування.
Педагогічна технологія превентивного виховання дітей — науково обґрунтована система діяльності та форм організації для ефективного проведення превентивної роботи в межах освітньо-виховного процесу, пов’язаних з охороною прав дітей, запобіганням уживанню і зловживанню тютюну, алкоголю, наркотиків, ранній статевій поведінці, запобіганням ВІЛ та ІПСШ.
Педагогічне спілкування — соціально-психологічний процес, який характеризується такими функціями: пізнання особистості, обмін інформацією, організація діяльності, обмін ролями, співчуття, самоствердження.
Переконання — основна моральна настанова, яка визначає мету та напрям учинків людини, непохитна впевненість у чомусь, яка ґрунтується на певній ідеї, на світогляді; технологія, яка використовується в процесі діяльності педагога заради цілеспрямованої зміни елементів соціальної комунікації між поколіннями.
Пізнання особистості — атрибут навчання, виховання і розвитку учня.
Піклування — засіб захисту особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх віком від 15 до 18 років, які залишилися без батьківського опікування, а також повнолітніх осіб, визнаних судом обмежено дієздатними.
Підліток — особа, молодша 18 років.
Підлітковий вік — час формування стійких форм поведінки, характеру і засобів емоційного реагування.
Повнолітній — особа, яка досягла 18 років.
Позбавлення батьківських прав — санкція за неправомірну поведінку батьків стосовно дитини, яка спрямована на захист інтересів дитини. Проводиться тільки у судовому порядку.
Полілог — технологія організації мислення в комунікації (спілкуванні) та корпорації (взаємодії), яка припускає потенційну рівність залучених до неї учасників, забезпечує можливість осмислення змістових суперечностей, які виникають через невідповідність стереотипів досвіду його учасників тим умовам і вимогам, які задаються проблемною ситуацією.
Право притулку — надання державою права в’їзду і безпечного проживання на її території іноземцям, що переслідуються за їхню політичну діяльність.
Правова культура — вид суспільної культури, який містить у собі знання і розуміння права, високосвідоме виконання його вимог як усвідомленої необхідності і внутрішньої переконаності.
Правова освіта — процес засвоєння підлітком соціальних і моральних норм, цінностей, настанов, досвіду.
Правова соціалізація — розвиток і реалізація громадських рис підлітка в процесі засвоєння і відтворення правової культури суспільства.
Правове виховання — соціально-правова та педагогічна допомога особі у формуванні правової свідомості та правової культури, вихованні почуття людської гідності, розумінні соціальної цінності права.
Правове поле — система законів і законодавчих актів, а також обов’язкове посилання всіх без винятку управлінських рішень на систему таких законів.
Правовідносини — суспільні відносини, що регулюються нормами права.
Правомірна поведінка — учинки, діяння, які не суперечать приписам правових норм або основним принципам права певної держави.
Правосвідомість — усвідомлення особою своїх прав, свобод, обов’язків, позитивне ставлення до закону, до держави, почуття патріотизму, здатність забезпечити країні гідне місце у цивілізованому світі.
Превентивна діяльність — діяльність, направлена на порушення загальнообов’язкових правил поведінки в суспільстві.
Превентивна інформація — інформація, що містить у собі знання про причини, процеси, наслідки негативної поведінки, явища та засоби їх запобігання.
Превентивна робота — цілеспрямована діяльність, яка проводиться з дітьми з метою попередження відхилень у поведінці.
Превентивна сім’я — сім’я, у якій наявні нерозв’язані проблеми і яка перебуває на початковій стадії неблагополуччя.
Превентивне виховання — невід’ємна складова системи навчально-виховного процесу закладу освіти, що забезпечує можливість формування в учнів імунітету до негативних впливів соціального оточення.
Превентивне виховання — система підготовчих та профілактичних дій, спрямованих на запобігання формуванню в учнів негативних звичок, рис характеру, проявам асоціальної поведінки підлітків та організацію належного догляду за діяльністю учнів.
Превентивний — запобіжний, охоронний, захисний.
Превентивні (запобіжні) заходи — система діяльності, спрямована на усунення причин та запобігання злочинності, антигромадським проявам.
Превентивність — спрямованість на запобігання негативним явищам.
Превенція — процес запобігання негативним явищам і станам особистості.
Прийомна сім’я — сім’я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей для виховання і спільного проживання.
Принципи превентивного виховання — основні вихідні положення, що випливають із закономірностей виховання й визначають загальне спрямування виховного процесу, основні вимоги до його змісту, методики та організації (комплексності, системності, науковості, інтегрованості, мобільності, наступності, конкретності, реалістичності, технологічності, толерантності, етичності).
Продукт соціалізації — норми і правила поведінки, моральні поняття, цінності суспільства, які людина свідомо засвоїла і використовує.
Протиправна поведінка — різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушення.
Протирецидивна профілактика — здійснюється з учнями, які перебувають на внутрішньошкільному контролі (обліку).
Професійна мобільність — здатність педагога до змін у професійній діяльності за нових соціально-педагогічних умов.
Збідняючи світ дитинства, ми ускладнюємо входження дитини в суспільство, в колектив. (В. Сухомлинський)
Процес превентивного виховання — цілісний процес, у якому органічно поєднуються змістовний і процесуальний боки.
Процес засвоєння превентивних знань — сприймання змісту, його осмислення, закріплення та застосування в реальному житті.
Психогігієна — збереження, укріплення та поліпшення здоров’я шляхом організації належного природного і суспільного середовища, режиму та способу життя.
Психоделія — сприймання світу через наркотичний транс.
Психодрама — один із видів психотерапії, у процесі якої пацієнти грають ролі, що моделюють справжні життєві ситуації.
Психолагнія — сексуальне збудження, яке спричиняється за допомогою власної уяви через створення уявних образів.
Психологічна гармонія — оптимальний баланс між позитивними і негативними прагненнями особистості.
Психологічна діагностика — теоретичний фундамент практичної діяльності щодо розв’язання споконвічної проблеми співвідношення мети та результату функціонування будь-якої педагогічної системи на технологічному рівні.
Психологічна корекція — виправлення психічних розладів, відхилень за допомогою різних методик, які рекомендуються психологами та психіатрами.
Психологічна освіта — сукупність психологічних знань, здобутих у процесі навчання.
Псuхологiчний бар’єр — мотивацiйнi фактори, якi перешкоджають виконанню певної діяльності, наприклад пов’язаної з нововведеннями. До числа психологічних бар’єрів, якi виникають пiд час нововведень у педагогiчнiй діяльності, відносяться тaкi:
• бар’єр некомпетентності, який виникає в людини, яка не впевнена в тому, що зможе виконувати свою роботу після нововведень;
• бар’єр навичок, звичок, традиції, що виникає в людини, яка хоче зберегти існуючий метод роботи, до якого звикла; цей бар’єр характерний для педагогів iз великим стажем роботи;
• бар’єр ідилії, коли людина має глибоке задоволення вiд свого існуючого статусу, а все нове може внести дисгармонію в її душевний стан;
• бар’єр збільшення навантаження, коли нововведення підвищують інтенсивність праці, вимагають жертвувати іноді вільним часом, з’являється професійна напруга через нове й незасвоєне;
• бар’єр шефа, коли педагог не впевнений у правильності дiй методичних служб, якi нав’язують йому нововведення тощо.
Психологічний клімат — система відносних психічних станів, типових для певної групи, значущих для її членів та їхньої діяльності.
Психопрофілактика — запобігання негативному впливу.
Р
Раннє статеве життя — початок сексуальних стосунків до того моменту, коли молода людина стала зрілою: біологічно, психічно, соціально.
Релаксопедія — використання сугестії (навіювання) в процесі навчання і виховання.
Дітей виховувати складно, оскільки ніщо людське їм не чуже.
Ресоціалізація — процес пристосування девіантного індивіда до життя без гострих конфліктів.
Референтна група — соціальна група, на яку особа орієнтує свою поведінку, до якої належала в минулому, належить зараз і хотіла б належати в майбутньому (сім’я, релігійна громада, політична партія тощо).
Ригідність — стан, за якого знижена здатність до переключення психічних процесів і пристосування до умов середовища.
С
Самоактуалізація — прагнення людини до найповнішого виявлення, розвитку і реалізації своїх особистісних можливостей. Самоактуалізація передбачає сприятливі соціальні умови і відповідне виховання.
Самоаналіз — установлення причинно-наслідкових зв’язків в отриманні про себе інформації.
Самокорекція — визначається за результатами складання корекційної програми.
Самооцінювання — можливість визначення ставлення до себе і своєї діяльності.
Саморозвиток особистості — становлення людини як суб’єкта власної життєдіяльності.
У житті найкоштовніша доброта, і при цьому доброта розумна, цілеспрямована.
(Д. Лихачов)
Саморозвиток особистості соціального педагога — умотивована, свідома, відрефлексована на основі самопізнання, самовизначення, самоконтролю, самоосвітньої діяльності, спрямована на самовдосконалення природних і духовних рис, на розвиток творчого потенціалу, ділового мислення, на моделювання власного способу життя в соціокультурному контексті, на самореалізацію творчих здібностей у процесі життєтворення та професійного спрямування.
Санкції — способи реагування оточуючих на поведінку людини, що здійснюються у формі заохочення чи покарання.
Сенситивність — здатність зберігати значущі особистісні позиції перед обличчям соціального несприймання, відторгнення, остракізму за умови збереження критичності як необхідної умови соціальної адаптації.
Сімейна психотерапія — лікування членів сім’ї від неврозів, психастенії і т. ін. методом психічного впливу.
Сімейна реабілітація — комплекс педагогічних засобів, спрямованих на відновлення або компенсацію порушених функцій сімейних відносин між подружжям, батьками та дітьми.
Сім’я — динамічна мала група людей, які разом проживають, пов’язанні родинними відносинами (шлюбу, кровної спорідненості, усиновлення, опіки), спільністю формування і задоволення соціально-економічних та інших потреб, взаємною моральною відповідальністю.
Ситуація — сукупність подій та обставин.
Скринінг — медичне обстеження, контроль за ким-, чим-небудь з метою виявлення захворювань і проведення профілактичних заходів.
Соціалізація — процес уходження індивідів до різних спільнот, колективів і груп людей через засвоєння їх норм, ідеалів, цінностей.
Соціалізація дитини — процес навчання жити у злагоді із собою та навколишнім світом.
Соціалізація особистості — розвиток людини як соціальної істоти, становлення її як особистості.
Соціальна адаптація — пристосовування особистості до соціально-економічних умов, рольових функцій, а також соціальних норм, які складаються на різних рівнях життєдіяльності.
Соціальна верства — реально існуюча соціальна група, яка виділяється у відповідності з певними ознаками, які описують місце її членів у соціальній стратифікації.
Соціальна влада — влада, яка регулює стосунки людей.
Соціальна група — спільноти, що посідає певне місце в системі суспільних відносин кожного конкретного типу суспільства, що складається в ході історичного розвитку і тому є довготривалою, стійкою у своєму існуванні.
Дитина більш за все потребує вашої любові якраз тоді, коли вона менш за все на неї заслуговує. (Е. Бомбек)
Соціальна девiацiя — поведінка, яка не вiдповiдає соціальним нормам або реалізує традиційні, установлені соціальні норми i засуджується значною частиною суспільства.
Соціальна дезадаптація — уміння долати труднощі, довільна саморегуляція, навички спілкування, моральні норми та установки.
Соціальна депривація — позбавлення можливості задовольняти життєво важливі соціальні потреби.
Соціальна допомога — надання різного роду соціально-психо-лого-педагогічних послуг батькам у створенні найбільш сприятливих умов для повноцінного розвитку дитини-інваліда на всіх етапах її життєдіяльності.
Соціальна залежність — залежність людини, яка ще не почала вживати наркотики, але потрапила в середовище тих, хто їх уживає.
Соціальна інтеграція — наявність упорядкованих відносин між індивідами, групами, організаціями, державами; залучення дітей з фізичними та сенсорними вадами до навчання і виховання в колективі здорових однолітків, а також використання різних форм дистанційного навчання.
Соціальна інтеріоризація — процес уключення соціальних норм і цінностей до внутрішнього світу людини: вбирання, пропуск через себе норм, цінностей і вимог, вироблення власних установок і здійснення дій у відповідності з ними.
Соціальна компетентність — бажання вступати в спілкування з іншими, впевненість в собі, що передбачає вміння поставити себе на місце іншого.
Соціальна обдарованість — уміння підтримувати дружелюбність, налагоджувати ділові контакти, досягати соціального добробуту.
Соціальна орієнтація — уміння розібратися в якихось обставинах, у життєвих ситуаціях.
Соціальна паспортизація — складання соціального паспорту класу, школи.
Соціальна педагогіка — системна одиниця, що має вплив на духовні, етичні зміни суспільства з метою гуманного або гуманітарного розвитку людини та соціуму загалом, або наука, яка розкриває значущість та вплив соціокультурних норм, цінностей, умов на розвиток особистості дитини в контексті соціальної педагогіки в ЗНЗ.
Соціальна перцепція — сприймання, розуміння та оцінка людьми одне одного.
Соціальна підтримка — здатність звертатися по допомогу та вміння сприймати підтримку з боку свого середовища (родини, однолітків, колег тощо).
Соціальна поведінка — поведінка, яка здійснюється і притаманна певному суспільству.
Соціальна політика — політика, що проводиться державою, курс дій відносно здійснення соціальних програм, підтримки галузей соціальної сфери.
Соціальна практика — організаційна форма виховного простору і водночас механізм залучення учнів до суспільного життя, соціальної творчості, суспільно корисної праці, продуктивної освіти. Вона стимулює та підтримує в школярів суспільну активність, виховує відповідальність, готує до розв’язання життєвих завдань, з якими учні зіткнуться як у процесі навчання, так і після закінчення школи.
Соціальна превенція — система соціальних заходів, спрямованих на створення умов для запобігання негативним явищам.
Соціальна профілактика — комплекс дій, що впливають на комплекс соціальних умов, які сприяють збереженню і розвитку здоров’я, запобігаючи несприятливому впливу чинників соціального та природного середовища.
Соціальна психологія — наука, що вивчає закономірності поведінки та діяльності людини, обумовлені включенням її в соціальні групи, а також психологічні особливості самих цих груп.
Соціальна реабілітація — система заходів, спрямована на відновлення морального, психічного та фізичного стану дітей, їх соціальних функцій та приведення індивідуальної чи колективної поведінки у відповідність із загальновизнаними суспільними правилами та нормами.
Соціальна робота — інтегративна галузь знання та комплексний, універсальний вид діяльності.
Соціальна роль — соціальна функція й спосіб поведінки особистості, які відповідають суспільним очікуванням.
Соціальна сирота — дитина, яка має біологічних батьків, але вони з різних причин не займаються вихованням дитини і не піклуються про неї.
Соціальна служба — спеціальні органи, які надають соціальні послуги та соціальну допомогу молоді.
Соціальна спільнота — реально існуюча сукупність індивідів, придатна до емпіричної фіксації, яка характеризується відносною цінністю.
Соціальна стратифікація — структура суспільства та його прошарків, система ознак соціальної диференціації, на основі яких суспільство поділяється на класи та страти.
Соціальна структура — система соціальних верств, класів, груп певного суспільства, а також сукупність стійких і впорядкованих зв’язків між ними.
Соціальна сфера — суть громадянського суспільства: соціальна поведінка особистості.
Соціальна творчість — діяльність, яка породжує щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю й суспільно-історичною унікальністю.
Соціальна установка — узагальнений функціональний стан готовності до певної форми реагування. Установка виступає як чинник, що організує внутрішню пов’язаність, логічну послідовність поведінки в структурну стійкість діяльності людини.
Соціальне виховання — система цілеспрямованого впливу суспільства на цінності, відносини і сенс життя окремої людини, соціальних макро- і мікрогруп в інтересах узгодження трудової та пізнавальної активності їхніх членів, емоційно-моральних відносин, досвіду практичної діяльності з інтересами і цінностями цього суспільства в напрямі прогресивного соціально-економічного і духовно-культурного розвитку суспільства і людини.
Уся краса дітей для нас особлива, людська їх краса нерозривно пов’язана з надією, що вони будуть не те, що ми, будуть кращі за нас. (В. Соловйов)
Соціальне дослідження — аналіз суспільства, групи в єдності всіх сторін, галузей і сфер, весь соціокультурний простір.
Соціальне забезпечення — система забезпечення та обслуговування малозабезпечених сімей.
Соціальне здоров’я — здатність адекватно розуміти та будувати стосунки із соціальним оточенням: сім’єю, друзями, колегами, колективом тощо.
Соціальне інспектування — складова соціального супроводу, метою якого є контроль соціального педагога чи працівника за реалізацією в сім’ї прав її членів, виявленням випадків їхнього порушення та умов, що цьому сприяють.
Соціальне обслуговування неблагополучної сім’ї — надання сім’ї різноманітних виплат, гарантованих державою в законодавчому порядку.
Соціальне партнерство — визначення форм ефективного та взаємовигідного співробітництва різних соціальних груп людей, які не завжди розділяють ідеї та інтереси одне одного, для розв’язання загальних проблем.
Соціальне середовище — сукупність людей, пов’язаних спільністю життєвих умов, занять, інтересів і т. ін.
Соціальне сирітство — явище, зумовлене ухилянням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов’язків щодо неповнолітньої дитини.
Соціальний аспект — формування таких компетенцiй, як комунікативність, правомірність тощо.
Соціальний діагноз — певно визначений алгоритм дій, використання процедур і засобів подолання проблеми. Найбільш повно охарактеризував технологічність творчого аналізу й діагнозу проблем соціального розвитку В. І. Вернадський. Він рекомендував дотримуватися правил:
• проводити детальний аналіз;
• бачити за окремим загальне;
• не обмежуватися описанням явищ, а глибоко досліджувати їх сутність і зв’язок з іншими процесами;
• не уникати питання «чому?»;
• прослідковувати історію ідей;
• збирати якомога більше відомостей про предмет досліджень з літературних джерел;
• вивчати загальні закономірності наукового пізнання;
• поєднувати науку з іншими галузями знання, із суспільним життям;
• не тільки розв’язувати проблеми, але й знаходити нові, нерозв’язані.
Соціальна діагностика є необхідною ланкою перетворювальної практики в циклі «діагноз — прогноз — програма — упровадження». Вона є важливим технологічним інструментом і перш за все збагачує кадри соціальних служб теоретичними й емпіричними знаннями, допомагає глибше зрозуміти соціальні проблеми і перспективи їх розвитку.
Соціальний захист — система матеріального забезпечення й обслуговування громадян в установлених законодавством випадках (інвалідність, утрата годувальника тощо).
Соцiальний контроль — сукупність методів i засобів, що забезпечують відповідність поведінки людей соціальним нормам. Biн може бути зовнішнім (сукупність соціальних механізмів, якi регулюють діяльність людини) i внутрішнім (самоконтроль людини, направлений на узгодження власної поведінки з iснуючими або прийнятими нормами).
Соціальний патронаж — діяльність, спрямована згідно із Законом України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» (ст. 1), на створення соціальних умов для задоволення законних інтересів, свобод, реалізації права дитини на освіту в системі освіти, на розвиток дитини, сприяння взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні дітей, їхній адаптації до умов соціального середовища, забезпечення консультативної допомоги батькам та особам, які їх замінюють.
Соціальний педагог — працівник соціуму, який взаємодіє та співпрацює з різними категоріями населення, застосовуючи позитивні емоції, він здатний сприяти створенню системи ціннісних орієнтацій для позитивного саморозвитку особистості, її гармонійного психологічного комфорту.
Соціальний статус — становище особи чи групи осіб у суспільстві, яке визначається за допомогою об’єктивних чинників (фах, дохід, престиж), або те місце, яке індивід займає в соціальній системі.
Соціальний супровід — робота соціального педагога із сім’єю, спрямована на підтримку сім’ї в різних видах її життєдіяльності, формування здатності сім’ї самотужки долати свої труднощі, надання допомоги сім’ї з метою розв’язання різних проблем.
Соціальний успіх — спроможність особистості сприймати та відповідати на соціальні потреби, здатність успішно взаємодіяти з іншими, що допомагає індивідуумі виявляти ініціативу, підтримувати та управляти своїми емоціями; здатність співпрацювати, долати конфлікти тощо.
Соціальні норми — визнані правила поведінки чи дії окремих людей і соціальних груп.
Соціальні потреби — відчуття належності до будь-якого або будь-чого (груп, колективу, соціального прошарку, важливої справи), взаємодії та підтримки, відчуття того, що тебе розуміють і сприймають.

Дітей потрібно вчити говорити, а дорослих прислухатися до дітей. (К. Кушнер)
Соціальні послуги — комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги задля поліпшення або відтворення життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя. Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.
Соціальні права й свободи — гарантовані державою можливості людини, спрямовані на забезпечення соціальних умов життя.
Соціальні сироти — особлива група дітей, які внаслідок соціальних, економічних та морально-психологічних причин лишилися сиротами при живих батьках.
Соціально-виховний — пов’язаний із соціальними факторами виховної роботи.
Соціально-культурна реабілітація — нормалізація життєдіяльності дитини, реконструкція соціально-культурного оточення, само-актуалізація та активізація процесу спілкування, створення умов для творчого використання мистецтва як засобу соціально-культурної реабілітації дітей з особливими потребами.
Соціально-педагогічна діяльність — виховання особистості в суспільстві.
Соціально-педагогічна допомога — гармонізація відносин особистості і суспільства через педагогізацію середовища дитини.
Соціально-педагогічна компетенція сім’ї — набуття членами сім’ї знань і навичок, достатніх для реалізації завдань повсякденного життя, які виникають під час спілкування з оточенням.
Соціально-педагогічна підтримка — надання соціально-педагогічної допомоги дітям у важких, проблемних, життєвих ситуаціях, сприяння їх соціальній адаптації й успішній соціалізації, формування життєвої компетентності.
Соціально-педагогічна реабілітація — відновлення виховного потенціалу сім’ї, захист прав членів родини у кризових ситуаціях, зміна соціального та сімейного статусу окремих членів сім’ї.
Соціально-педагогічна робота в загальноосвітніх закладах — здійснення посередництва між освітніми установами, сім’єю, трудовими колективами, громадськістю, організація їх взаємодії з метою створення умов для всебічного розвитку дітей і підлітків.
Соціально-педагогічне прогнозування — з’ясування того, чого реально в певній ситуації можна досягти на початковому етапі роботи. Прогнозування соціально-педагогічного розвитку ситуації, виховання людини — один із найбільш важких етапів діяльності діагноста, що передбачає знання особливостей характеру соціальної проблеми, уміння спеціаліста в прогностичній діяльності. На результат прогнозування впливає наявність достатньо повної інформації про об’єкт соціального діагнозу з одного боку, особистісний досвід діагноста, інтуїція — з іншого.
Соціально-педагогічний патронаж — взаємодія різних установ, спеціалістів для виховання дітей, їхньої соціалізації та адаптації до умов соціального середовища.
Соціально-правова компетенція — знання державної та національної символіки; знання й дотримання прав і обов’язків учнів; знання й дотримання статуту школи; активна участь у позашкільній та позакласній діяльності, свідоме ставлення до виконання доручень.
Соціально-педагогічний супровід — соціальна реабілітація, адаптація та соціалізація дітей, надання різного виду соціальних послуг учням та їхнім сім’ям.
Соціально-профілактична робота — запобігання неконструктивній взаємодії між членами сім’ї, різним формам насильства, помилкам у сімейному вихованні, формуванню різних видів залежності в членів сім’ї.
Соціально-психологічна занедбаність дитини — результат довготривалого позбавлення дитини виховного впливу та соціальних умов для нормального психічного й розумового розвитку.
Соціально-психологічна ефективність шкільної роботи — характеристика рівня розвитку моральних якостей учнів.
Соціально-психологічний статус учня — становище, яке посідає дитина у групі ровесників (класі), яке переживається й оцінюється нею суб’єктивно (адекватно чи неадекватно) і визначається її правами й обов’язками.
Соціально-реабілітаційна робота — відновлення виховного потенціалу сім’ї, захист прав членів родини у кризових ситуаціях, зміна соціального та сімейного статусу окремих членів сім’ї.
Соціогенний — характеристика соціального походження різних моделей поведінки.
Соціограма — графічне зображення результатів соціометричного дослідження; спосіб зображення структури міжособистісних стосунків у малій соціальній групі.
Соціокультурна компетенція — знання національно-культурних особливостей країни.
Соціологічна інформація — документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій і явищ, процесів, фактів.
Соціологічна компетенція — здатність використовувати й перетворювати мовні форми виходячи із ситуації спілкування.
Соціологічна самокорекція — проводиться за результатами складання корекційної програми.
Соціологічний інструментарій — сукупність розроблених засобів проведення соціологічних досліджень, спрямованих на вивчення певних проблем.
Соціологія — наука про суспіль-ство та закони його розвитку.
Соціометрія — соціально-психологічний метод, що дозволяє визначити структуру міжособистісних і внутрішньогрупових взаємин у групі з метою їхньої зміни, поліпшення й удосконалення.
Соціометричне дослідження — дослідження міжособистісних стосунків.
Соціум — людська спільнота як результат форм діяльності людей, що склалися історично.
Соцiоцентризм — точка зору людини, згідно з якою його соціальна група представляє ідеальні стандарти поведінки, думок тощо і виходячи з якої вона оцінює інші групи.
Спосіб життя особистості — система стихійно або цілеспрямовано сформованих інтересів, видів діяльності і ліній життя.
Статево-рольова соціалізація — навчання дитини соціальним ролям чоловіка та жінки, що обумовлені нормами, звичаями, культурними традиціями.
Стигматизація — упереджене негативне ставлення до людини у зв’язку з наявністю в неї небажаних рис чи ознак.
Стиль сімейного виховання — найбільш характерні способи ставлення батьків до дитини в процесі застосування відповідних засобів і методів педагогічного впливу.
Стрес — реакція організму на ситуацію, яка вимагає функціональної перебудови організму, відповідної адаптації.
Суб’єктність — активний, самостійний і самодостатній стан і позиція людини в житті.
Субкультура — сукупність соціально-психологічних ознак (норм, цінностей, стереотипів, смаків тощо), які впливають на стиль життя і мислення певних номінальних і реальних груп людей і дозволяють їм утверджувати себе як «ми», відмежоване від «вони» (інші представники соціуму).
Сукупність соціальних ролей — виконання людиною у кожній ситуації своєї життєдіяльності тієї чи іншої соціальної ролі: в автобусі — пасажира громадського транспорту, на уроці — учня, у спілкуванні з батьками — сина або дочки тощо.
Суспільство — сукупність людей, об’єднаних певними відносинами, зумовленими історично змінним способом виробництва матеріальних благ.
Сфера діяльності соціального педагога — соціум як найближче оточення особистості, людські стосунки, соціокультурні умови розвитку.
Т
Творчість — продукт соціалізації здібностей.
Телеманія — надмірне захоплення переглядом телевізійних передач.
Технологія — сукупність способів, спрямованих на оволодіння системою знань, досвідом, уміннями, і практика роботи суб’єктів превентивної діяльності.
Технологія превентивної роботи — сукупність прийомів, методів та впливів, що застосовуються педагогами, психологами, соціальними й медичними працівниками, правоохоронними органами з метою досягнення успіху превентивного виховання.
Толерантність — повага й визнання рівності, відмова від домінування і насильства, визнання багатовимірності й різноманіття людської культури, норм, вірувань і відмова від зведення цього різноманіття до якоїсь однієї точки.
Торгівля людьми — сучасна форма рабства.
Тьютор — посередник між учнем та вчителем-предметником, який допомагає визначити індивідуальні «замовлення» на освітні послуги.
У
Усиновлення — прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснюється на підставі рішення суду.
Утримання дитини батьками — відповідно до ст. 181 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Утриманці — особи, які перебувають на повному утриманні іншої особи або одержують від неї допомогу, яка є постійним і основним джерелом їхнього існування. Факт перебування на утриманні в разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення може бути встановлений у судовому порядку.
Ф
Фасилітатор — особа яка в роботі з дітьми сповідує відкритість власним думкам і переживанням, заохочення й довіру як вираження внутрішньої особистісної впевненості в можливостях і здібностях вихованців, «емфатичне розуміння» (бачення вихованця, його реакцій, дій, навичок).
Фобія — непереборний, нав’язливий страх, нетерпимість, боязнь.
Функції превентивного виховання — дії, пов’язані з виконанням завдань, обов’язків, пов’язаних з превентивною діяльністю (діагностично-прогностична, корекційно-реабілітаційна, освітньо-консультативна, організаційно-методична, інтегративно-просвітницька).
Х
Хибні типи сімейного виховання — типи виховання, які призводять до соціальної дезаптації дитини або відхилень у її поведінці.
Ц
Цінності — не лише те, що вже існує, а й те, що треба ще здійснити:
• абсолютні вічні — цінності, що акумулюють досвід усього людства і є еталоном його буття;
• базові — цінності високого ступеня узагальнення, що зрідка бувають безпосередньо пов’язаними з конкретною поведінкою.
• громадянські — цінності, що регулюють родинне життя;
• загальнолюдські — цінності, що прийняті або мають бути прийняті різними народами, культурами, цивілізаціями.
• індивідуальні — цінності, властиві певній особі;
• інструментальні — спосіб поведінки або дій, не пов’язаних безпосередньо з метою;
• колективні — цінності певного суспільства, нації, цивілізації;
• національні — цінності, що характеризують особливості життя певної національності та державного устрою;
• оперативні — цінності, що виявляються в реальній поведінці;
• особистісні — цінності, що стосуються особистого життя;
• партикулярні — цінності певного суспільства, нації, цивілізації;
• термінальні — цінності, що є найбільш бажаними та емоційно привабливими для особистості, що усвідомлюються як ідеальний стан її буття;
• універсальні — цінності, що прийняті або мають бути прийняті різними народами, культурами, цивілізаціями.
Цінності життя — здоров’я, життя і радість життя, спілкування з природою.
Ш
Шкільна фобія — особлива форма страху розлуки, що характеризується намаганням ухилитися від відвідування школи і часто супроводжується соматичними скаргами (на запаморочення, головний біль, біль у шлунку тощо).
Шкільні прогули — невідвідування школи з неприйнятних причин, незалежно від того, чи знають про це батьки і чи дають вони на це згоду.
Школа — соціальний простір, специфічна сфера життєдіяльності учня, у межах якої цілеспрямовано й систематично здійснюються його соціалізація, збагачення соціального досвіду через засвоєння й переробку знань, умінь, навичок, норм, цінностей, традицій.
Школа соціальної реабілітації — загальнонавчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання.
Ю
Ювенальна юстиція — спеціалізована система правосуддя щодо неповнолітніх. Є важливим інститутом системи захисту прав дитини.
Я
Якість превентивних знань — ефективність реалізації знань у життєвих ситуаціях.