1.4. Нормативно-правова база з питань протидії торгівлі людьми.

Сьогодні поняття «торгівля людьми» визначається низкою нормативно-правових актів. Основними міжнародними документами з питань протидії торгівлі людьми, що набули чинності в Україні, є: 

Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 р. (ратифікована Україною 4 лютого 2004 р.) та два протоколи до неї: Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї (так званий «Палермський протокол») та Протокол проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю; Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (ратифікована Україною 20 червня 2012 р.); Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми (ратифікована Україною 21 вересня 2010 р.); Конвенція МОП № 182 «Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці» (ратифікована Україною 5 жовтня 2000 р.); Конвенція МОП № 29 «Про примусову чи обов’язкову працю» (ратифікована Україною 10 серпня 1956 р.).

Базове, міжнародно-узгоджене визначення торгівлі людьми міститься в «Палермському протоколі» у статті 3(а). Так, торгівля людьми означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю становища, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

У національному законодавстві поняття торгівлі людьми визначається у статті 1. Закону України «Про протидію торгівлі людьми» від 20.09.2011 року.

Торгівля людьми визначається як здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

Коли йдеться про волю особи, слід бути обачним, зважаючи на те, що трапляються випадки, коли особа погоджується на відповідні дії. Тому воля особи є лише факультативним об’єктом злочину торгівлі людьми.

Суб’єктом злочину торгівлі людьми, відповідно до КК України, є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку на момент вчинення злочину. При цьому суб’єктом є як особа, що передає людину, так і особа, яка її одержує.
Отже, торгівля людьми як злочин становить собою комбінацію трьох елементів: будь-якої із злочинних дій, будь-якого із засобів впливу і мети експлуатації.

Варто зазначити, що, згідно з Палермським протоколом, для визнання цього злочину стосовно дітей, достатньою вважається комбінація будь-якої з названих злочинних дій та мети (стаття 3(с). Крім того, статтею 3(b) встановлено, що згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію не береться до уваги, якщо було використано будь-який із зазначених засобів впливу.

Торгівля людьми є важким злочином, за який передбачено покарання у Кримінальному кодексі України.

---

Також існують інші статті Кримінального кодексу України, що стосуються різних аспектів протидії торгівлі людьми, зокрема:

стаття 143	«Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини»
стаття 144	«Насильницьке донорство»
стаття 146	«Незаконне позбавлення волі або викрадення людини»
стаття 150	«Експлуатація дітей»
стаття 150-1	«Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом»
стаття 301	«Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів»
стаття 303	«Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією»
стаття 304	«Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність»
стаття 332	«Незаконне переправлення осіб через державний кордон України»

Нормативно-правові акти та додаткова література:

1. Закон України "Про протидію торгівлі людьми" 
2. Витяг з Кримінального кодексу України
3. Витяг із Кодексу України про адміністративні правопорушення
4.  Закон України "Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють"
5.  Закон України "Про соціальні послуги"
6.  Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2012 № 783 "Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми"
7. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 660 "Про затвердження Порядку виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми"
8. Постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 417 "Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми"
9. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.03.2012 № 350 "Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року"
10. Постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2012 №29 "Про національного координатора у сфері протидії торгівлі людьми" 
11. Наказ Міністерства соціальної політики України від 14.09.2012  № 578 Про затвердження форм оцінки потреб особи, яка постраждала від торгівлі людьми; плану реабілітації особи, яка постраждала від торгівлі людьми; обліку осіб, які постраждали від торгівлі людьми; звіту щодо осіб, які постраждали від торгівлі людьми
12. Наказ Міністерства соціальної політики України від 30.07.2013  № 458 Про затвердження стандартів надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми
13. Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності
14. Наказ Міністерства соціальної політики України від 18.06.2012 № 366 "Про затвердження форм заяв про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, журналу реєстрації заяв осіб, які мають намір отримати статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, розписки про нерозголошення відомостей, облікової картки особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, журналу реєстрації видачі довідок про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми"
15. Законодавство України з протидії торгівлі людьми. – К., 2015. – 56 с.
16. Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей: Навч.-метод. посіб. / К.Б. Левченко, О.А. Удалова, І.М. Трубавіна та ін.; заг. ред. К.Б. Левченко, О.А. Удалової. – К.: Міленіум, 2005. – 210 с.
17. Інформаційно-просвітницька робота з протидії торгівлі людьми: Метод. рекоменд. / Н. Гусак, І. Романова. – К.: Києво-Могилянська академія, 2011. – 159 с.
18. Програма підвищення кваліфікації службовців і спеціалістів місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, установ та організацій, що задіяні у механізмі перенаправлення постраждалих від торгівлі людьми: Навч.-метод. посіб. / І.Г. Дюміна, В.М. Касьяненко, О.В. Татаренкова. – Донецьк. – 98 с.
19. Протидія торгівлі дітьми та комерційній сексуальній експлуатації дітей: основні положення міжнародного та національного законодавства / Заг. ред. К.Б. Левченко. – К., 2006. – 48 с.
20. Протидія торгівлі людьми: Навч.-метод. посіб. / Н. Гусак та ін.; за ред. Т. Семигіна. – К.: Києво-Могилянська академія, 2008. – 166 с.