Дитина не хоче вчитися.

Дитина не хоче вчитися. Для будь-якого дитячого психолога - це звичайний і частий запит. Багато батьків зараз шукають відповідь на питання: як мотивувати дитину на навчання, що робити, щоб дитина вчилася. А скільки вебінарів на цю тему можна побачити на просторах інтернету! І батьки, які хочуть отримати відповіді на свої питання, записуються, реєструються з надією на те, що ось зараз мені точно скажуть, чому моя дитина не хоче вчитися і що з цим робити. Але очікування не виправдовуються, конкретних вказівок немає, прямої відповіді на поставлене запитання немає, тільки загальні поради, рецепт не виписаний, як то кажуть. А чому? Тому що узагальнено можна говорити тільки про симптом. Для симптому є ліки. Головний біль - симптом різних хвороб. Випив знеболююче, і біль пройшов. А скільки серйозних хвороб таким чином залишається в занедбаному стані! Адже дослідження причини цієї болі - це вже початок лікування. У психології чогось схожого на фармацевтику, на щастя, немає. Відразу треба йти вглиб проблеми.

Дитина не вчиться - це симптом. Причину потрібно шукати в кожному випадку окремо. І, на жаль, без походу до фахівця самим батькам буде складно розібратися.

Наведу кілька прикладів зі своєї практики.

Уявіть собі сім'ю, в якій втомлені батьки після роботи роблять справи по дому, одночасно підганяючи дитину з домашнім завданням. Потім сидять в своїх гаджетах або дивляться телевізор, а ще гірше, ще й лаються без кінця. За вечерею вони без кінця скаржаться на те, як все на роботі погано, життя складне ... Вихідні дні проходять в такій же атмосфері. Немає інтересу, немає бажання нових відчуттів, немає стимулу пізнання чогось нового. Слова «театр, рибалка, похід, подорожі, прогулянка на природі» пішли глибоко в пасивний словник. Впізнаєте? Для когось, так. А тепер питання: звідки інтерес вчитися і пізнавати нове візьметься у дитини?

Сім'я, де мама весь час незадоволена татом. Причому незадоволеною мама може бути з будь-якого приводу - роботою, нестачею грошей, родичами, друзями (список можна писати нескінченно). Дитина в такій сім'ї відіграє роль стабілізатора. Як? Відволікає маму від тата: «У мене ще гірше, ніж у тата, займися мною і залиш батька в спокої». Дитина може і навчалася б, але так родині буде краще, так вона збережеться.

Сім'я, в якій вічна суперечка «свекруха - невістка, мати - дочка». Мама дитини виховує так, як вважає за потрібне, мама читає сучасних авторів, ніби все робить правильно. Але ... Бабуся - людина старого гарту, вказує на помилки мами і вважає, що мати все робить не так, і у неї, у бабусі, онук був би більш вихований і навчався б на «відмінно». Дитина любить і маму, і бабусю, якщо вона буде вчитися слабо, вона зрадить маму, якщо буде вчитися на одні п'ятірки, зрадить бабусю. І що вона вибирає? Вона вчитися навіть не намагається.

Сім'я, в якій подружжя давно вже втратили щирі відносини, не відчувають ніяких почуттів один до одного. Але з якихось причин все ще живуть разом (діти, матеріальні міркування, мораль і т.д.). Що відбувається в такій ситуації. Один з подружжя емоційно примикає до дитини, стає її другом, союзником і знаходить сили і сенс залишатися в шлюбі. Звичайно, дитина цю ситуацію зчитує в свою користь і маніпулює. Якщо мама посварить, тато захистить, або навпаки, дивлячись з ким «укладений союз». На консультації складно дорослому відкрити очі на те, що відбувається в його родині. Йде заперечення, так як відбувається все неусвідомлено.

У такій же сім'ї, де чоловік з дружиною як пара не мають вже ніяких спільних інтересів, дитина може прийняти іншу позицію. Небажання дитини вчитися змушує батьків з'єднатися і зайнятися дитиною. Є загальна проблема і треба її вирішувати. Так дитина зберігає сім'ю.

Мама приходить зі скаргою, що дитина відключається на уроках, «літає в хмарах», вчить правило або вірш вдома, в школі не може розповісти, не справляється з поведінкою, швидко втомлюється, уроки робить довго, ледачий, безвольний. І при цьому всьому, крім школи вона відвідує різні гуртки та секції. «Головне, щоб була чимось зайнята, щоб не було вільного часу на дурниці». Робимо діагностику, а у неї ймовірність мінімальних мозкових дисфункцій (психолог не ставить діагноз!), Відправляємо дитину до невропатолога, і просимо батьків скасувати гуртки, щоб не перевтомлювати дитину, частіше хвалити.

Висновок: В кожній родині своя причина. Що робити, якщо дитина не хоче вчитися? Розбиратися з собою, сімейними відносинами, дитячо-батьківськими відносинами, стежити за здоров'ям дитини і працювати над причинами.