«Ложку за маму, ложку за тата...»

Батьки не мають вмовляти дитину щось «з’їсти за маму». Їжа – це не те, про що треба просити, дитина має самостійно хотіти їсти.

Якщо питання раціону та харчування дитини виходить на перший план, це часто може вказувати на те, що у сім’ї багато інших проблем. Розв’язувати їх батьки починають за допомогою їжі. Наприклад, у сім’ї не вміють виражати свою любов іншим способом, окрім як правильно нагодувати дитину. Так, ніби кожна дитина – це не людина зі своїми бажаннями та смаками, а автомат, який має утилізувати корисні продукти. Важливо зрозуміти, чому харчове питання настільки важливе у цій сім’ї й чи не має там інших, важливіших проблем.

Що менше напруги вдома пов’язано з їжею, то швидше дитина почне довіряти їжі та розширювати свій харчовий діапазон. Батьки можуть лише пропонувати щось нове. Наприклад, «Я знаю, що тобі не подобаються огірки. Але якщо ти раптом захочеш – можеш їх спробувати знову, вони ось тут». Новий продукт можна запропонувати дитині вісім разів, щоб вона звикла до нього і перестала його боятись. Якщо після цих спроб дитина досі не їсть його – цей продукт варто прибрати на кілька місяців і пропонувати щось інше.

Досвід показує, що діти, батьки яких не сильно заморочувались щодо харчування, у підлітковому віці менш схильні до розладів харчової поведінки й загалом у них менше психологічних проблем, які можуть впливати на спосіб життя.

Також є дослідження, які показують, що діти, які частіше їдять разом зі своєю сім’єю – у дорослому віці частіше обирають правильні продукти. Бо є приклад батьків, вдома часто стараються готувати здорову їжу і враховують вподобання всіх членів сім’ї: наприклад, не додають у суп цибулю. За столом усі обмінюються позитивом і гарним настроєм – так ми вчимо дітей, що їжа не пов’язана з негативом, і виховуємо у них правильне ставлення до неї.
Світлана Паніна