Коли життя — це нестерпний біль. Як допомогти людині, яка розмірковує про самогубство

Близько 800 тисяч людей щорічно помирають внаслідок самогубства, згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Причому ці показники не враховують кількість спроб, що не закінчилися смертю, яких приблизно в 20 разів більше, вважають автори документа. 

За останні 45 років рівень самогубств зріс у всьому світі на 60%. Це одна з головних причин смерті серед людей віком 15-29 років. Переважна більшість самогубств, тобто 79%, трапляється у країнах з низьким та середнім рівнями доходів. 

Кожне самогубство — це трагедія, яка торкається сім’ї та суспільства і має довгострокові наслідки. Проте суїцид можливо попередити. Для цього варто знати фактори ризику, бути уважним до ознак депресії та інших психічних розладів, помічати попереджувальні знаки скоєння самогубства та втрутитися до того, коли це може трапитися.

Як розпізнати маркери небезпечної поведінки, як діяти, коли близька людина каже, що хоче вчинити суїцид, та куди звертатися у випадках спроби суїциду, «Психеї» розповіла психологиня, консультантка гарячої телефонної лінії емоційної підтримки «Lifeline Ukraine» Вікторія Гуро. 

Пол Ніланд, засновник «Lifeline Ukraine», розповів нам, як працює гаряча телефонна лінія, а Б. поділилася своєю історією — як їй вдалося врятувати близьку їй людину від скоєння суїциду.

 

Прощальний лист

Б. перебувала в робочій поїздці, коли отримала на пошту лист.

«Це був прощальний лист від дуже близької мені людини. Серйозний, виважений і розсудливий. З ґрунтовними подробицями, чому вона хоче скоїти самогубство та які речі мені залишає. 

Знаючи цю людину, я не мала сумнівів, що це може бути правдою, що це абсолютно щиро і чесно. Я дуже перелякалася, бо до цього були передумови — раніше вона мала депресію.

Я повірила в її бажання померти одразу, хоча кілька тижнів тому ми разом святкували Новий рік і все було радісно. Я відразу відкинула думки на кшталт “яка фігня, адже все було так гарно й добре”.

Коли в цієї людини траплялися гострі фази і було видно, що їй дуже погано, я намагалася купірувати це, допомагати. Але до того, як я отримала цей лист, я не помічала якихось депресивних ознак. 

Десь за годину я побачила на пошті інший лист, вже з вибаченнями та повідомленням, що спроба суїциду не вдалася. Звісно, я почала телефонувати, писати, намагалася зрозуміти, де ця людина зараз, що з нею. Але усе було марно: вона не брала слухавку.  

За цей час я пережила неймовірний стрес та безліч різних емоцій. Мені було дуже страшно».  

Для початку. Що таке суїцид? 

У нашому житті можуть трапитися найрізноманітніші ситуації: ми переживаємо горе, розлучаємося з коханими, втрачаємо роботу. Соціальних і психологічних проблем безліч, і люди реагують на них по-різному. Хтось приймає обставини і справляється з ними, а хтось — здійснює непоправне.

«Суїцид — це навмисна зупинка життя. Психологічний зміст суїциду часто полягає в тому, щоб зняти емоційну напругу, позбутися нав’язливих думок, болісної самотності, втекти від ситуації», — пояснює Вікторія Гуро.

Пасивні думки про самогубство виникають у більшості людей у ті чи ті моменти життя. Часом може здаватися, що ми не в змозі витримати біль і страждання, які нас заскочили. Але людина, яка має суїцидальні думки, відчуває настільки сильний біль, що не бачить іншого виходу.

Суїцид — це відчайдушна спроба уникнути страждань, які стали нестерпними. Чи не кожній людині, яка зіткнулася з однією чи кількома стресовими ситуаціями, можуть бути властиві думки на кшталт «втомився або втомилася від життя», «не варто жити далі», «коли все це закінчиться», «дістало все». 

Але фрази «добре було б заснути і не прокинутися», «було б добре померти від страшної хвороби», «хай мене машина зіб’є», «убив би вже мене хтось» — це пасивні думки про суїцид, які говорять про внутрішню готовність людини піти з життя.

А задуми, планування того, що, як, де і коли людина збирається зробити, аби померти внаслідок самогубства, — це активна форма поведінки. І наступним кроком є прийняття рішення, додає психологиня. 

Суїцидальні думки або наміри не є дефектом характеру. Вони не означають, що людина «зійшла з глузду», є слабкою або намагається в такий спосіб привернути до себе увагу. Це означає, що вона відчуває біль, з яким не може впоратися, та безпорадність, з якої не бачить виходу. 

Засліплена почуттями ненависті до себе, безнадії та ізоляції, людина не бачить іншого способу віднайти полегшення, окрім як смерть. Тому суїцидальні думки та поведінка є причиною для отримання невідкладної психіатричної допомоги.

Важливо розрізняти заподіяння собі шкоди (або ж селфхарм) та суїцид. Часто ці поняття ставлять поруч, але вони відрізняються концептуально та на рівні терапії. Намір людини — це те, що відрізняє селфхарм від суїциду. Людина може не хотіти закінчити життя, вона може просити так про допомогу або шукати спосіб тимчасово сховатися від проблем. 

Селфхарм — навмисна та часто повторювана дія, яка націлена на пошкодження свого тіла не через соціальні причини та без суїцидальних намірів. Важливо: люди, які вчиняють селфхарм, не хочуть помирати. Селфхарм для них — один з інструментів самодопомоги, який допомагає тимчасово справлятися з психологічними проблемами.

Про те, які слова коректно використовувати, коли ви говорите про суїцид, читайте в нашому матеріалі: Слова мають значення. Як коректно говорити про психічне здоров’я

Про те, як розповідати історії про психічне здоров’я, читайте тут: Як розповідати історії. Правила сторітелінгу у сфері психічного здоров’я

Що може призводити до самогубства?

Зазвичай немає єдиної причини, через яку хтось вирішує померти внаслідок самогубства. Суїцидальні думки можуть з’являтися на тлі психічних розладів, зокрема депресії, але також можуть виникати і в людини, яка досі не стикалася з ментальними проблемами. Наприклад, якщо вона зазнала сильного стресу чи перебуває у стані психічного та фізичного виснаження. 

По-перше, тут йдеться про схильність до суїциду та психічні розлади. Так, не у всіх людей з психічними розладами виникають думки про самогубство. Наприклад, близько 5% людей, які мають шизофренію, померли внаслідок самогубства, хоча близько 50% хворих на шизофренію розглядають можливість самогубства у певний момент свого життя. 

Більше половини всіх людей, які померли внаслідок самогубства, на момент смерті не мали психічних розладів, згідно зі статистикою Центру з контролю та профілактики захворювань США.

Predicament suicide (з англійської — «самогубство внаслідок складного життєвого становища») — термін, який використовують, коли людина без психічного розладу опинилися в ситуації, з якої не змогла знайти жодного іншого виходу, окрім самогубства. 

Його можуть застосовувати щодо людей, які переживають сильні фінансові труднощі, відчувають провину, приниження чи сором, переживають втрату людини або стосунків з нею. Звісно ж, цей перелік не є визначальним.

«Грань між здоровою та хворою психікою — дуже тонка. І ніхто не знає, якою буде  наша реакція під час чи після сильного стресу. Тому нестійкі до стресу люди більш схильні до думок про суїцид. 

Якщо людина мала або має травматичний досвід і не вміє шукати вихід зі складних ситуацій, не може переступити через свої установки, замовчує про свій стан чи власні потреби (наприклад, діти часто не вміють говорити про те, як їм самотньо, військові замовчують, бо страждати і сльози лити — це “не по-чоловічому, воїн не плаче”), то схильність до скоєння суїциду зростає», — пояснює Вікторія.

По-друге, людину, яка щодня справляється з думками про самогубство різної інтенсивності, можна називати такою, яка має хронічну суїцидальну поведінку. Варто переконатися в тому, наскільки глибокими є її наміри та як сильно вона хоче померти. Якщо людина постійно говорить про самогубство, це може сприйматися іншими амбівалентно й несерйозно. Мовляв, вона просто привертає у такий спосіб до себе увагу. 

Суїцидальні мотиви класифікують за кількома ознаками, зокрема:
— особисто-сімейні: конфлікти між подружжям, розлучення з партнером/кою або розлучення батьків, смерть близьких, самотність, нещасливе кохання, сексуальні проблеми, мобінг, булінг, домашнє насильство тощо;
— стан здоров’я: психічні розлади, соматичні хвороби, невиліковні хвороби;
— соціальні конфлікти: травматичні стосунки з колегами, друзями, однокласниками;
— труднощі побутового та матеріально-технічного характеру тощо. 

Як зазначає психологиня, суїцид — це дія, яка має сенс і мету. Для людини він може здаватися вирішенням проблем, частковим протестом проти вчинків інших щодо себе, виходом з внутрішньої кризи, вирішенням душевного болю. 

«Причиною скоєння суїциду можуть бути втрати близьких людей чи стосунків, кардинальні зміни в житті (раптова евакуація або зміна місця роботи), моральне знущання над людиною (булінг, мобінг), ігнорування, безпорадність, безнадія, відчуття власної непотрібності. 

Люди, які пережили або переживають складні психотравматичні події (насилля в сім’ї, війна, зґвалтування, ДТП), мають психічні розлади або хронічні захворювання, часто страждають від тривожних станів, проживають у залежних стосунках більше схильні і до думок, і до активної суїцидальної поведінки», — пояснює експертка.

Серед факторів ризику можна виділити:
— проблеми в сім’ї та у спілкуванні з однолітками;
— смерть коханої людини, батьків, дітей, друзів; нанесення людині непоправної шкоди (зокрема, смерть товариша від кулі снайпера); втрата дитини, загибель сина/чоловіка на війні, викидень, зґвалтування коханої/доньки на очах у хлопця/батька, небажана вагітність;
— непомірний стрес (у деяких випадках — народження дитини);
— розрив стосунків з коханою людиною;
— проблеми із законом;
— будь-які види насильства; тривале перебування в ролі жертви;
— занадто високі вимоги до себе і невміння програвати;
— погане фінансове становище;
— серйозні захворювання (ВІЛ, онкологічне захворювання, цукровий діабет тощо);
— природні катаклізми, техногенні катастрофи, війна;
— надмірне вживання алкоголю та наркотиків;
— емоційне, професійне вигорання;
— емоційна нестабільність або емоційний голод (зокрема, випадки суїциду можуть траплятися серед людей, які страждають від того, що не отримують безумовного прийняття від близьких людей). 

В Україні 2019 року внаслідок самогубства померли 6190 людей, як зазначає Державна служба статистики. Майже третина всіх смертей припадає на самогубства у віці, вищому за працездатний. 

Інша особливість — вразливість чоловіків. Практично у всьому світі чоловіки помирають внаслідок самогубства значно частіше, ніж жінки. В Україні минулого року на цей крок наважилися більше п’яти тисяч чоловіків. 

«Їм складніше говорити про свій емоційний стан, про переживання. А накопичення сумних, негативних думок шкодить нашому психічному здоров’ю. Якщо людина довго переживає якусь ситуацію, і при цьому не говорить про свій душевний біль (“це соромно”, “що люди скажуть”, “не можу, бо я чоловік”), то його стає несила терпіти. Тоді люди обирають спосіб позбутися цього болю — самогубство», — пояснює експертка. 

Прощальний лист (продовження)

«Головним питанням стало “що робити далі?”. Я була по роботі в іншому місті, за 200 кілометрів від цієї людини. Так склалося, що ми жили в різних містах. Я вирішила їхати до неї, знайти, спробувати побудувати діалог. Я розуміла, що їй зараз дуже погано. 

Також я зателефонувала знайомій, яка допомагала з лікуванням минулого разу. Вона знайшла мені контакти головного лікаря психіатричної лікарні, де за рік до цієї спроби самогубства людина була на стаціонарі. І в нас з ним відбулася розмова. 

Я розповіла про те, що сталося, запитала, що робити. Головним проханням було доїхати, дізнатися обставини, поговорити та, якщо можливо, привести її до лікарні. 

Від лікаря я отримала дуже загальні рекомендації щодо того, як говорити з людиною в таких випадках, і почала читати багато літератури.

Мені пощастило знайти блог від психологині, яка розповідала про суїцид, про суспільний погляд на це, про стигму, про те, як поводяться люди, які розмірковують про самогубство.

Я зрозуміла, що той, хто дійсно налаштований на те, аби померти внаслідок самогубства, не обов’язково має ходити понуро. Ці наміри можна навіть не помітити. 

На той момент це було єдиним, що мені хоч якось допомогло проемпатувати та зрозуміти, що з людиною може відбуватися. Також мені допомогло розуміння, що суїцид — це чи не єдина річ, яку може людина взяти у свої руки у цьому житті. Адже все інше — поза її контролем.

Коли ця спроба не вдається, це може викликати ще більше відчуття безсилля. Ніби й жити не хочеться, бо настільки все погано, що смерть є наче виходом, але ти не можеш навіть спричинити цю смерть. Це може розчавити емоційно ще більше. 

Мені важливо було розуміти, у якому стані ця людина перебуває, аби з нею говорити». 

На що звернути увагу. Маркери того, що людина може вчинити самогубство

Не завжди легко визначити, коли в людини виникають суїцидальні думки. Проте люди можуть подавати ознаки і сигнали про свої наміри. Найкращий спосіб запобігти самогубству полягає в тому, щоб розпізнати ці маркери і знати, як реагувати на них. 

Про те, що людина може задумуватися про самогубство, свідчать її розмови про безнадійність й самотність, відсутність причин продовжувати жити, складання заповіту, упорядкування всіх речей.

Людина може шукати способи нашкодити собі й купувати інструменти для суїциду. Недостатність або надмірність сну, їжі, а також надмірне споживання алкоголю чи наркотичних речовин можуть підказувати, що людина почувається зле. 

Вона може уникати соціальних контактів, бути агресивною, стривоженою або збудженою. Різкі перепади настрою — теж один з маркерів схильності до суїциду. 

Людина може чітко визначати самогубство як про єдиний вихід. Поставтеся серйозно до будь-яких суїцидальних розмов або поведінки. Це не просто попереджувальний знак того, що людина думає про самогубство — це крик про допомогу.

«Не варто нехтувати суїцидальними думками людини, яка живе поруч з вами. Для цього варто прислухатися, цікавитися її переживаннями і шукати завчасно вихід зі складних емоційних пасток. Також важливо не знецінювати емоції, почуття, настрої  свої та інших людей», — пояснює психологиня.

Якщо вам чи комусь з близьких сумно, безрадісно, слід запитати: «А що б ти хотів/ла зараз? Я бачу, що тобі погано, і я хотів/ла би тобі допомогти». Якщо чуєте у відповідь «відчепись, мені нічого не треба!», Вікторія радить набратися терпіння і сказати: «Добре, але знай, що я поруч, і ти в будь-який момент можеш зі мною поговорити. Люблю тебе і сумним/ою, і з поганими думками».

Якщо ви вважаєте, що ваш друг або член родини має намір померти внаслідок самогубства, покажіть, що вам не байдуже і ви готові надати підтримку, а також запропонуйте звернутися по допомогу до психолога.

Пам’ятайте: запитання про суїцидальні думки або почуття не змусить іншу людину робити щось саморуйнівне. Навпаки: можливість щиро поговорити про це може знизити ризик суїцидальної поведінки.

«Важливо навчитися слухати і чути про той біль, який людина носить в собі. Якщо ви почули, як близька знайома людина сказала “мені набридло жити”, варто прямо запитати: “Ти думаєш про суїцид?” 

І вже з відповіді почати шукати вихід: спеціаліст-психолог, психотерапевт, звернення на гарячу лінію, де працюють спеціалісти, які зможуть допомогти», —  рекомендує Вікторія.

Способи почати розмову про суїцид:
— «Я непокоюсь про тебе»;
— «Нещодавно я помітив/ла, що щось змінилося в тобі, і хочу поговорити про це з тобою»;
— «Я хотів/ла перевірити, як ти, бо останнім часом ти не схожий/а на себе». 

Питання, які ви можете поставити:
— «Коли ти почав/ла це відчувати?» 
— «Чи щось сталося, внаслідок чого ти став/ла відчувати себе так?»
— «Як я можу тобі зараз допомогти?» 
— «Чи думав/ла ти про те, аби отримати допомогу спеціаліста?» 

При розмові з людиною, яка має суїцидальні наміри

Будьте собою. Дайте людині знати, що ви турбуєтеся і що вона не самотня. Підібрати правильні слова не так важливо, як проявити занепокоєння.Слухайте. Дозвольте людині поділитися своїм відчаєм та дати волю почуттям. Якою б негативною не здавалася розмова, той факт, що вона вже відбувається, є позитивним знаком.
Будьте співчутливими й не засуджуйте. Людина вчиняє правильно, розповідаючи про свої почуття, як би важко про це не було чути.
Вселіть надію. Переконайте людину, що допомога доступна і що суїцидальні думки — тимчасові. Дайте зрозуміти, що її життя важливе для вас.
Поставтеся до людини серйозно. Якщо вам говорять щось на кшталт: «Я так пригнічений/а, я не можу продовжувати жити», запитайте, чи має людина думки про самогубство. У такий спосіб ви дозволяєте їй поділитися з вами своїм болем та показуєте, що ви стурбовані, сприймаєте її серйозно і що це нормально — ділитися своїм болем з вами.

Чого не варто робити

Сперечатися з людиною, яка має суїцидальні наміри. Уникайте висловів на кшталт «у тебе є стільки всього, заради чого жити», «твоє самогубство зашкодить твоїй сім’ї», «шукай позитив», «припини це».Діяти в стані шоку, «читати лекції» про цінності життя або говорити, що самогубство — це неправильно.
Обіцяти конфіденційність та збереження таємниці. Аби вберегти людину з суїцидальними намірами, вам може знадобитися консультація фахівця. Якщо ви обіцяєте зберегти розмову в секреті, у майбутньому ви будете змушені порушити своє слово.
Засуджувати себе. Ви не можете «полагодити» людину у відчаї. Щастя або горе близької людини — не ваша відповідальність.

Прощальний лист (продовження)

«Коли я нарешті дісталася того міста і знайшла цю людину, вона була в дуже поганому емоційному стані. Вона лежала і плакала. Мені було важливим не допустити погіршення і терміново її забрати звідти.  

Було дуже страшно розмовляти з нею. Я не до кінця розуміла, наскільки їй погано й наскільки можуть бути серйозні наслідки цієї спроби. Було дуже відчутно, що вона розбита, що людина була готова на такий крок, проте в неї не вийшло.

Я вибрала дуже дбайливу та екологічну тактику. Мені допомогло говорити з нею у контексті на кшталт “тобі добре, якщо я зроблю ось це?”, “я зараз приїду, тобі нормально?”. 

Тоді мені вдалося забрати людину з того контексту. Ми зібрали кілька речей та поїхали у хостел, де я поселилася. Ми багато розмовляли і, зрештою, вона погодилася пройти лікування й лягати у стаціонар. 

Після цього я довго відновлювалася. І досі навіть не була готова поговорити про це з психотерапевтом. Важлива річ, яку я зрозуміла: треба вірити людям, якщо вони кажуть про загрозу скоєння суїциду та ставитися до неї з усією серйозністю». 

Як оцінити ризики та що робити в екстрених випадках 

Якщо людина говорить вам, що думає про смерть або самогубство, важливо оцінити безпосередню небезпеку цієї ситуації.

Зазвичай люди, які готові до здійснення спроби самогубства в найближчому майбутньому, мають конкретний ПЛАН самогубства, ЗАСОБИ і ІНСТРУМЕНТИ для реалізації плану, КОНКРЕТНИЙ ЧАС для вчинення самогубства і НАМІРИ зробити його.

Питання, які допоможуть оцінити безпосередню загрозу скоєння суїциду:
— «У тебе є план суїциду?” (ПЛАН).
— «У тебе вже є все необхідне, щоб реалізувати план (таблетки, зброя тощо)?» (ЗАСОБИ)
— «Ти знаєш, коли ти здійсниш цей план?» (ВИЗНАЧЕНИЙ ЧАС)
— «Чи збираєшся ти померти внаслідок самогубства?” (НАМІР)

Рівні ризику самогубства.

Низький. Людина часом думає про суїцид, але не планує його. Також вона не хоче і не буде закінчувати життя самогубством.Помірний. Людина думає про суїцид і побіжно обдумує способи його втілення. Людина каже, що не зробить самогубство.
Високий. Людина думає про суїцид і має план, який є реальним до втілення та має високий рівень смертності. Людина каже, що не покінчить життя самогубством.
Критичний. Людина думає про суїцид, має чіткий план і впевнена в тому, що зробить це. 

«Якщо спроба самогубства здається неминучою, треба набрати 102 і повідомити про те, що поруч з вами людина, яка хоче вчинити самогубство. Також можна подзвонити на гарячу лінію емоційної підтримки», — радить психологиня.

Ні в якому разі не залишайте людину з суїцидальними намірами наодинці. Приберіть зброю, токсичні засоби, ножі та інші потенційно смертельні предмети.

Врятувати за 15 хвилин. Як працює гаряча лінія в Україні

Lifeline Ukraine — це спеціальна гаряча лінія з питань запобігання самогубствам. Заснована вона була 2019 року, і попри те, що орієнтована на емоційну підтримку ветеранів російсько-української війни, за потреби зателефонувати сюди може кожна людина. 

Як розповідає засновник Lifeline Ukraine Пол Ніланд, єдиним алгоритмом, з яким працюють спеціалісти кол-центру, є визначення ризику самогубства. 

Вони оцінюють емоційний стан того, хто телефонує (чи могла людина нещодавно пережити втрату чи розлучитися, чи знає інших людей, які намагалися вчинити суїцид або вже вчинили його, чи має вона план), а також чи є в людини засоби, щоб покласти край своєму життю. 

Пол каже, що єдиною стандартною фразою, якою оператори починають розмову є: «Lifeline Ukraine, я вас слухаю». Після цього складно уявити, що чекає на них далі і в якому руслі відбуватиметься діалог.

Серед інструментів, які використовують оператори, — допомога людині з контролем свого дихання. Часом корисним є згадати ті види дозвілля, які людина мала раніше, і допомогти запланувати їх, наприклад, сконтактувати з другом та домовитися про риболовлю.

У такій ситуації справа не в риболовлі, а в ідеї побудувати плани на майбутнє. Це суперечить наміру закінчити життя, а також створює часове вікно, необхідне для порятунку життя. Становить воно приблизно 15 хвилин. 

«Емоційний стан, в якому перебуває людина, коли вона справді зневірена, суперечить глибшому інстинкту самозбереження. Тож шляхом подібних дискусій ми допомагаємо відновити емоційний стан та цей інстинкт», — пояснює Пол. 

Наприкінці розмови важливо подякувати людині за те, що вона зателефонувала і дозволила собі допомогти. Оператори також нагадують, що вони завжди на зв’язку і просять передзвонити, аби повідомити їм, як людина почувається.

«Коли ми дякуємо людині за те, що вона зателефонувала нам, ми ніби повертаємо їй контроль над прийняттям власних рішень. Адже вона вже прийняла рішення зателефонувати нам. Вона може більше не подзвонити, але точно знає, що може це зробити і що завжди поруч є хтось, аби підтримати». 

Прохання ж передзвонити несе в собі кілька значень. По-перше, це план на майбутнє (те ж саме, що й запланувати риболовлю з другом). По-друге, це ще один шанс допомогти впоратися з проблемою. І по-третє, сам психолог турбується про подальшу долю людини, яка подзвонила.

На гарячих лініях мають справу з кризовими ситуаціями і першою емоційною допомогою відповідно. Але оператори також спрямовують людину звернутися до фахівця, аби отримати детальну консультацію.

Що робити після спроби самогубства та як дієво надавати підтримку

Якщо близька людина або член сім’ї має суїцидальні наміри, найкращий спосіб допомогти полягає в тому, аби запропонувати співчутливо вислухати її. 

«Дайте знати людині, що вона важлива для вас і для світу. Якщо це близька вам людина, то частіше говоріть, що ви любите її, цікавтеся її життям, інтересами, почуттями», — радить Вікторія Гуро.

Але не беріть на себе відповідальність за те, щоб «привести до ладу» цю людину. Ви можете лише запропонувати їй підтримку. Людині ж важливо самостійно зрозуміти суть проблеми та справді захотіти відновитися. 

При появі суїцидальних думок варто звернутися по допомогу до спеціаліста: психолога, психотерапевта, психіатра. Тому заохочуйте людину до цього, допоможіть знайти лікувальний заклад або відвезіть її на прийом до лікаря.

«Усі, хто спробував померти внаслідок самогубства і вижив, потрапляють до психоневрологічного диспансеру або ж до психоневрологічної лікарні чи відділення. Проходять діагностику і курс медикаментозного лікування або ж курс психотерапії. Звісно, якщо цей випадок фіксується поліцією та швидкою допомогою», — пояснює фахівчиня. 

Якщо лікар прописує медикаменти, переконайтеся, що людина вживає їх відповідно до рецепту. Пам’ятайте про можливі побічні ефекти. Нагадуйте людині, аби вона обов’язково повідомила лікаря, якщо стан погіршується. Часто потрібен час і наполегливість, щоб правильно підібрати медикаменти або терапію.

Підтримуйте людину й надалі. Навіть після того, коли криза минула, залишайтеся на зв’язку. Ваша допомога життєво важлива, аби ваш/а друг/подруга чи кохана людина продовжували одужувати.

Ті, хто замислюються про самогубство, часто не вірять, що їм можна зарадити. Тому вам, можливо, доведеться активніше пропонувати допомогу. Не досить сказати: «Подзвони мені, якщо тобі щось знадобиться». Не чекайте на дзвінок — зателефонуйте першими, зайдіть у гості, запросіть людину на прогулянку.

Takeaway 

Якщо у вас були суїцидальні думки або почуття, не соромтеся і не тримайте їх у собі. Поділіться цим з близькими та зверніться до фахівця. Хоча у деяких людей виникають думки про самогубство, і вони не збираються їх втілювати, не варто лишати їх на самоплин.

Незалежно від вашої ситуації, є люди, яким ви потрібні, є місця, де ви можете щось змінити, і досвід, який нагадає вам, що життя варте того, аби жити далі. Аби знайти в собі сили йти вперед.
Авторки: Юта Коргу Леся Любченко, Валерія Діденко
Ілюстраторка: Іра Лисенко