ПСИХОЛОГІЧНІ КОРДОНИ ДИТИНИ: НАВІЩО ПОТРІБНІ ТА ЯК УСТАНОВЛЮВАТИ?

Психологічні кордони — це важливий показник здоров’я і благополуччя особистості. Межі включають у себе все, що відрізняє «Я» від «не Я», моє від не мого. Діти вчаться будувати та відстоювати кордони, зважаючи на те, як це роблять батьки. Тож перш ніж вчити цього дитину, починати потрібно із себе: усвідомлюйте власні кордони, знайдіть шляхи, як зрозуміло донести їх до дитини і до всіх оточуючих, зупиняйте порушників. Які кордони можуть бути?

Фізичні кордони й фізичний простір

Ці кордони пов’язані з кордонами тіла. Порушити їх може небажаний дотик, вплив на тіло чи органи чуття. Кожне порушення сприймається як фізичне насильство. Які дії належать до порушення фізичних кордонів?

Змушувати спати, коли дитина не хоче, або навпаки, заважати спати;

• насильно годувати, примушувати доїдати до кінця;
• чіпати без згоди і бажання дитини;
• заподіювати біль — шльопати або бити.

Відстань, комфортна для спілкування, для кожної людини індивідуальна. Допомогти дитині зрозуміти свої фізичні кордони можна через ігри, але не наполягаючи.

Особисті речі та особистий простір

Іграшки, книжки, речі, що дитина носить із собою, — це все її особисті речі. Ба більше, до просторових кордонів належить місце, де дитина займається, спить, грає, зберігає речі. Дуже важливо, аби батьки поважали ці кордони.

• Без дозволу не беріть і не віддавайте іграшки дитини;
• не читайте особисті записи;
• не заходьте у дитячу кімнату без стуку, особливо, коли дитина потребує усамітнитися;
• не заглядайте у ванну чи туалет, коли дитина там перебуває;
• не порпайтеся в портфелі чи кишенях.

І звісно, особистий простір дитини не зможе сформуватися, якщо батьки наголошуватимуть на тому, що вона ще має нічого «свого».

 Думки та цінності

Беручи приклад з дорослих, дитина вчиться ухвалювати рішення, відповідати за них, формувати цінності та власну думку. Якщо батьки критикують ініціативу, ухвалюють рішення за дитину, диктують, що і як вона має робити, вони роблять її безпорадною.

Кордони особистих цінностей пов’язані з умінням відстоювати свою позицію, говорити «ні». Дитина вчиться цього поступово, зважаючи на те, як формується її уявлення про важливе, значуще, цінне.

Як дотримувати кордонів дитини?

Порушення кордонів сприймається як щось неприємне, нав’язане, те, що порушує внутрішній спокій. Дитина може відчувати образу, злість, відразу. На відміну від дорослих, маленькій особистості важко відстоювати свої кордони. Допомогти у цьому можуть лише батьки.

 Поважайте і приймайте право дитини мати свою думку. Не висміюйте її. За потреби пояснюйте та скеровуйте. Хваліть за розважливість.

 Дозволяйте робити свій вибір. Починайте навчати цього, запитуючи, що саме дитина їстиме, одягне, яку іграшку візьме тощо.

 Допомагайте розуміти та висловлювати почуття.

 Усі види кордонів формуються поступово, з урахуванням віку дитини. До того ж, вони можуть змінюватися та розширюватися.

Джерело: 4mamas-club