Правила та принципи медіації 06.10. 2020, 08.10.2020

 

Тема 3. Правила та принципи медіації (1 год.)

Теоретична частина. Правила медіації. Характеристика принципів медіації: добровільність, неупередженість та нейтральність, конфіденційність, розподіл відповідальності. Дотримання недискримінації.

Практична частина. Виконання завдань на усвідомлення необхідності дотримуватися правил і принципів в процесі проведення медіації. Практична вправа «Великий секрет». 

Процес медіації складається з етапів, кожен з яких має свою мету і зміст.

Для успішного проведення медіації необхідно, щоб перехід до наступного етапу відбувався після того, як буде досягнено всі цілі на попередньому.

Етап 1. Підготовка до медіації

Підготовка є вирішальним етапом у процесі медіації. Часто учасники медіації відразу перестрибують до розв’язання проблеми: «Я не хочу витрачати час на формальності. Я просто хочу сісти разом з іншою стороною і поставити крапки над «і». Я не думаю, що вся ця справа забере більше години». Медіатор має вистояти перед спокусою погодитися на такий підхід. На відміну від інших форм розв’язання суперечок, успішні результати медіації більшою мірою залежать від поетапного слідування процесу.

На цьому етапі медіатор має можливість закласти міцний фундамент для успішної медіації. Етап підготовки до спільної зустрічі передбачає роботу з двома важливими компонентами: налагодження контактів зі сторонами та організації простору для проведення медіації.

Медіатор попередньо розмовляє з кожним учасником конфлікту окремо. Така розмова проводиться з тим, щоб:

• проінформувати учасників про процедуру медіації, роль медіатора і учасників в ній та отримати згоду на участь у медіації;
• пояснити принципи і правила медіації та отримати згоду сторін дотримуватися цих правил;
• упевнитися, що час, призначений для зустрічі, зручний для всіх;
• відповісти на питання учасників конфлікту.

Перед проведенням медіації необхідно підготувати приміщення до спільної зустрічі: розставити стільці (найкраще – колом), принести всі необхідні для роботи документи та письмове приладдя тощо.

Етап 2. Вступна частина медіації (вступне слово медіатора)

Перший контакт

Медіатор використовує перший особистий контакт із сторонами для встановлення довіри та атмосфери безпеки. З цією метою можна зустріти учасників біля дверей та запропонувати їм місця за столом переговорів. Варто звернути увагу на те, щоб сторони не сиділи строго одна напроти іншої – це спонукатиме їх продовжувати суперечку.
Після цього медіатору доречно представитися, уточнити, як краще звертатися до кожного з учасників конфлікту та занотувати їх імена.

Опис процедури медіації та її принципів

Опис процедури повинен починатися з визначення мети зустрічі, а саме: допомогти учасникам віднайти взаємоприйнятне розв’язання їхньої суперечки чи проблеми.

Крім цього, необхідно розповісти про послідовність зустрічі, що допоможе учасникам зорієнтуватися у процесі і дозволить зняти зайву напругу, пов’язану із нерозумінням процедури медіації. Таким чином, учасникам необхідно сказати, що:

• кожен з учасників матиме можливість описати своє бачення конфліктної ситуації;
• кожен зможе висловитися стосовно того, як можна розв’язати конфлікту ситуацію;
• усі варіанти рішення будуть детально обговорені й учасники оберуть тільки той варіант розв’язання конфлікту, який влаштовуватиме їх обох;
• за результатами зустрічі буде підписано угоду про домовленість учасників.

Окрім того, можна зазначити, що медіатор може поспілкуватися зі сторонами тет-а-тет (у такому разі кожному учасникові має бути приділено однакову кількість часу). Ініціатива індивідуальних розмов може бути запропонована як медіатором, так і учасниками.

Особливість процедури медіації визначається її принципами – добровільність, розподіл відповідальності, нейтральність та безпристрасність, конфіденційність.

Важливим на початку зустрічі є чітке окреслення ролі медіатора та самих учасників. Зокрема, необхідно наголосити, що задача ведучого – допомагати сторонам вести переговори, а не вирішувати, хто з них правий, а хто винуватий, і не радити, що треба зробити, щоб вирішити їхні проблеми. Медіатор слідкує за процедурою зустрічі, сприяє створенню і збереженню безпечного, передбачуваного і продуктивного перебігу перемов. Натомість учасники самі визначають ключову проблему, спільно пропонують і обговорюють варіанти рішення ситуації та є відповідальними за вирішення свого конфлікту.

Правила медіації

Успіх медіації багато в чому залежить від стилю спілкування, який обирають учасники конфлікту. Тому  доречно звернути увагу сторін на той факт, що взаємні образи і погрози не дозволять спілкуватися продуктивно. Натомість дотримання правил поваги один до одного та співпраця є запорукою розв’язання конфлікту з урахуванням інтересів учасників. Тому у вступному слові варто запропонувати сторонам деякі правила спілкування, які дозволять провести переговори конструктивно, наприклад:

• Коли один говорить, інші його слухають.
• Кожна зі сторін поводиться ввічливо.
• Учасники не перебивають один одного.
• Учасники не ображають один одного.

Для зручності, правила можна записати на дошку та звертатися до них у разі потреби.

Питання сторін, підписання Згоди на участь у процедурі медіації

Перш ніж безпосередньо перейти до обговорення змісту конфліктної ситуації, необхідно переконатися, що сторони розуміють суть процедури, її принципи та погоджуються дотримуватися правил і брати участь у медіації. Для цього медіатор запитує учасників, чи все, з того що він сказав про медіацію, їм зрозуміло і чи є у них питання стосовно перебігу спільної зустрічі. Якщо учасники мають питання, медіатор пояснює незрозумілі моменти ще раз, якщо ні – пропонує сторонам підписати Згоду на участь у медіації.

Форма угоди може варіюватись, однак вона завжди переслідує три важливі завдання. По-перше, сторони, підписуючи угоду, досягають першого порозуміння між собою. По-друге, здійснюючи ритуал підписання форми, кожна сторона реально підтверджує намір продовжувати медіацію. Зрештою, сторони також визнають конкретні вимоги, зазначені в документі.

Етап 3. Розповіді сторін

Даний етап починається з прохання медіатора описати конфлікту ситуацію, пояснити, що сталося. Медіатор може звернутися до одного з учасників або запропонувати сторонам визначитися, хто розпочинатиме розповідь. Завдання цього етапу є надати сторонам можливість висловитися стосовно конфліктної ситуації і їх ставлення до неї. Важливо, перш ніж перейти до вирішення конфлікту, детально визначити і узгодити між сторонами суть проблеми та ключові моменти, що потребують розв’язання. Якщо даний етап буде пропущено або не буде сформульовано основних питань для обговорення, існує ризик, що подальший процес переговорів затягнеться у часі або, у гіршому випадку, конфлікт не матиме перспективи бути врегульованим.

Значну увагу на даному етапі необхідно приділяти роботі із емоціями та переживаннями сторін стосовно конфліктної ситуації та тих наслідків, до яких вона призвела.

Важливість цього етапу також полягає у тому, що він є базовим у побудові діалогу між сторонами, оскільки вони є основними суб’єктами комунікації, а роль медіатора полягає виключно у полегшенні процесу спілкування між учасниками. Для ефективної роботи медіатора в нагоді стануть навички активного слухання.

Етап «Розповіді сторін» закінчується лише тоді, коли повністю визначені всі проблеми та інтереси, зазначені сторонами, і сторони повністю задоволені цими результатами.

Етап 4. Розв’язання проблеми

Завдання цього етапу – визначити шляхи розв’язання проблеми та знайти варіант, який задовольнить обидві сторони конфлікту. Для цього медіатор повинен допомогти сторонам:

• Визначити, які питання потрібно розв’язати в першу чергу, щоб створити основу для наступних рішень.
• Розглянути питання від найважливіших до менш суттєвих, коли атмосфера не надто напружена. Коли напруженість значна, обирати першими до опрацювання найлегші пункти.

Важливим елементом етапу  розв’язання проблеми є визначення переліку проблем. Варто пам’ятати, що сторони повинні спочатку дійти порозуміння у визначенні проблем, а потім намагатися розробити рішення. Не варто одразу «зациклюватись» на якомусь одному варіанті розв’язання. Перед прийняттям рішення напрацюйте різноманітні можливості – для цього можна використати метод «мозкового штурму». Оцінювати можливі варіанти вирішення ситуації доречно тільки тоді, коли було запропоновано декілька. Обговорення шляхів розв’язання конфлікту передбачає визначення переваг і недоліків кожного із запропонованих варіантів. Крім того доречно визначити реалістичність виконання зазначених способів виходу з конфліктної ситуації для обох учасників, адже від цього залежить майбутній успіх «відновлення» стосунків. Також варто обговорити до яких наслідків приведе виконання того чи іншого плану для сторін. Наслідки можуть торкатися фінансових справ, часу, стосунків із друзями, родиною, самооцінки тощо. Наприкінці доречно допомогти сторонам визначити справедливі критерії, якими вони керуватимуться у прийнятті рішень.

Оскільки етап розв’язання проблеми, зазвичай,  передбачає більшу самостійність сторін щодо прямого спілкування, медіатори слідкують за дотриманням принципів медіації, з цією метою вони:

• Нагадують сторонам про правило не перебивати один одного.
• Заохочують пряму дискусію між сторонами, якщо відчуває готовність сторін.
• Використовують перефразування для полегшення спілкування між сторонами та спрямування процесу обговорення.

Етап 5. Укладання та підписання угоди

Останній етап процедури медіації присвячено підписанню документа, який офіційно закріплює досягнуте протягом попереднього етапу порозуміння. Порозуміння саме по собі – це завжди добре, однак, допоки воно залишається словесною декларацією, немає впевненості, що сторони дійсно порозумілися як конкретно (до деталей) вони будуть виконувати спільний план виходу з конфліктної ситуації. Хоча, треба сказати, в практичній діяльності не бракує випадків укладання між сторонами усної угоди, яка, одначе, завжди має значно нижчий статус (особливо для школярів) у письмовою угодою.

Медіатор на етапі укладання угоди допомагає сторонам:

• Детально визначити рішення (шлях розв’язання) кожної із зазначених сторонами проблем, які виникли у результаті конфлікту.
• Перевірити домовленості на реалістичність (спроможність сторін виконати зазначений об’єм робіт у визначені терміни).
• Підготувати учасників суперечки презентувати досягнуту ними угоду третім сторонам (батькам, завучу, психологу та іншим), у випадку, якщо є така потреба.
• Визначити майбутні відносини (взаємодію, комунікацію) учасників суперечки.

За результатами обговорення медіатор може підготувати текст угоди, постійно уточнюючи зміст формулювань у учасників. Важливо пам’ятати, що медіатор не може наполягати на внесенні якихось пунктів, його завдання – допомогти сторонам сформулювати власні домовленості у такий спосіб, щоб угода була реалістичною. Після узгодження усіх пунктів угоди, учасники ознайомлюються з її текстом та підписують. Зазвичай, угоду підписують у двох примірниках – по одному для кожної із сторін.

Таким чином, угода повинна містити чіткий план виходу з конфліктної ситуації з вказаними часовими рамками та розподілом відповідальності між учасниками конфлікту. Формулювання угоди повинні бути чіткими та зрозумілими учасникам, а також мати стверджувальну, позитивну форму викладу.

Інформування – інформує, роз’яснює, АЛЕ: не дає готових рішень5. Пропаганда – інформує, роз’яснює, переконує, АЛЕ: компрометує, маніпулює.

 Маніпуляція – це техніка цілеспрямованого викривлення інформації заради формування певного погляду, певного ставлення до тієї чи іншої проблеми/ситуації, особи/явища.

 Прикладами маніпуляції можуть бути:

 • навмисне надання неповної інформації (приховування фактів, важливих деталей, які можуть вплинути на думку споживача інформації);

 • навмисне приховування певного аспекту інформації (приховування частини інформації, оприлюднення якої не вигідне представникам певної групи);

• навмисне зміщення акцентів у повідомленні (навмисно зміщується фокус уваги аудиторії, медіа);

• навмисне висмикування повідомлень з контексту (коли з повного тексту, напр. інтерв’ю, можуть оприлюднювати лише речення чи слова, які не передають зміст самого інтерв’ю). Як проявляється маніпуляції:

 • використання неідентифікованих джерел, які не можна перевірити (посилання на анонімне джерело інформації або інсайдерів);

 • штучне об’єднання в один матеріал непов’язаних між собою подій (коли в одному сюжеті об’єднують дві абсолютно не пов’язані між собою події та штучно роблять їх взаємопов’язаними);

 • емоційно забарвлені слова, які описують явища та людей (використання закликів, слоганів, які викликають емоційну реакцію в аудиторії);

 • заклики до дій. Варто знати, що соціальна реклама, піар та реклама товарів – це теж пропаганда, але так звана «біла» або позитивна. Тобто така, яка спрямована на підкріплення позитивних дії особистості. Підведи групу до висновку: кожна людина сприймає інформацію по-різному, й один і той самий меседж можна по-своєму пояснити. Не знаючи маркерів і практичних інструментів, які допоможуть розрізняти інформування та маніпуляцію чи пропаганду, ми не зможемо правильно їх ідентифікувати. Оскільки сьогодні мас-медіа створюють багато інформаційних продуктів, варто, передусім, навчитись аналізувати медіа інформацію. Розпочати цей процес необхідно з визначення власного медіаполя.

Вправа «Моє медіаполе».

Мета: проаналізувати власні медіаконтакти. Метод: індивідуальна робота, обговорення.

Необхідні матеріали: аркуши формату А-4, ручки.

Хід проведення:

Виберіть з переліку  ті джерела медіа, якими учасники та учасниці користуються протягом дня.

Інтернет-медіа	Радіо	Газети/журнали	Телебачення	Соціальні медіа
Новини	Новини	Новини	Новини	Новини
Просвітницькі сайти	Авторські передачі	Суспільно-політичні	Фільми	Фільми
Розважальний контент	Інтерв’ю	Професійні	Розважальні передачі	Просвітницькі
	Підкасти	Для дому	Ток-шоу	Розважальні
Електронна пошта		Наукові	Просвітницькі	Професійні
Фільми	Розважальні передачі	Хобі, «лайстайл»	Політика	Музика
Музика		Розважальні	Спорт	Чати
			Музика	Блоги

«Рекомендації медіаторам/медіаторкам»

• Пропоную для зручності (на початку своєї діяльності) підготувати власний варіант вступного слова та сценарій медіації (виписані фази роботи медіатора/медіаторки на зустрічі зі сторонами) і мати ці напрацювання завжди перед очима.

• Записуйте важливі висловлювання сторін, запропоновані ними варіанти вирішення конфлікту тощо. Але не захоплюйтеся, бо можете втратити контроль над процесом. Вміння одночасно записувати, слухати та реагувати на сказане прийде з досвідом.

 • Бажано, щоб правила медіації було розташовано наочно для учасників/учасниць медіації протягом усієї зустрічі для можливості звернення до них у разі потреби.

• Завжди майте чисті бланки згоди на проведення медіації та угоди сторін. • Звертайте увагу, де в кабінеті будуть сидіти сторони конфлікту. Ви можете самі їм запропонувати місця, взявши до уваги рівень/стан стосунків, щоб знизити ризик сплеску агресії між учасниками/учасницями медіації.

• Будьте готові до того, що не всі зустрічі сторін будуть закінчуватися вирішенням конфлікту. Майте на увазі, що відповідальність за вирішення конфлікту несуть сторони, а не медіатор.

• Якщо сторони дійшли згоди у вирішенні конфлікту, але не бажають складати письмову угоду, запропонуйте їм це зробити усно. При такому варіанті угоди нагадайте сторонам, що ви все одно проведете перевірку та, в разі необхідності, – коригування домовленостей. Як правило, така перевірка (у формі спостережень, бесід, збору інформації тощо) проводиться медіатором через два тижні після укладання угоди (письмової або усної) (медіатор/медіаторка та сторони можуть запропонувати інші терміни).

 • Якщо перевірка виконання домовленостей за результатами угоди сторін показала, що сторони їх не дотрималися, медіатор може запропонувати сторонам провести повторну процедуру медіації. Під час проведення медіаційної зустрічі (зустрічі сторін) важливим є дотримання правил. Ми пропонуємо правила медіаційної зустрічі та вимоги до медіатора/медіаторки під час медіаційної зустрічі включати до тексту згоди на проведення медіації, яку сторони та медіатор/ медіаторки підписують на початку зустрічі. Як заробити довіру дітей?

• Найголовніше – створити умови, аби ніхто й ніколи не дізнався, з яким саме конфліктом звернулись учні/учениці, що між ними відбулося, і що вони одне одному казали.

• Чималих зусиль також вимагає неупередженість. Під час вирішення конфлікту усі залучені мають почуватися повністю рівноправними.

 • І краще не братися за справу, якщо є сумніви, що не вдасться дотриматись неупередженості. Втратити довіру – справа декількох секунд, декількох необережних слів.

• Треба ще й утриматись від бажання навчити, розповісти, як треба зробити, що й кому сказати, кого перепросити, а кого послухати.

• Також не лишається місця для особистих інтересів медіатора/медіаторки. Навіть якщо вони полягають у набутті досвіду чи поповненні переліку вдало завершених справ.